Чарльз Дункан-молодший здобув національну славу, коли президент США Джиммі Картер запропонував йому стати заступником міністра оборони в роки Іранської революції. Проявивши ефективність та управлінські здібності на цій посаді, х’юстонець незабаром став міністром енергетики.
До вступу в політику Чарльз зарекомендував себе як успішного підприємця, який сім років керував сімейною кавовою компанією Duncan Coffee Company, доки її не купила The Coca-Cola Company. Після ще кількох років праці в Раді директорів виробника напоїв Чарльз очолив корпорацію. Докладніше про його життєвий і професійний шлях далі на houston-yes.com.
Освіта
Народився майбутній підприємець і політик 9 вересня 1926 року в Х’юстоні в сім’ї, яка заробила статок на кавовому бізнесі. У 1943 році вступив до Університету Райса, що в Х’юстоні. Навчання довелося перервати, коли в 17-річному віці хлопець став добровольцем Авіаційного корпусу армії США.
У 1947 році він таки отримав ступінь інженера-хіміка в Університеті Райса. Ще два роки Дункан вивчав бізнес-адміністрування в Університеті Техасу (Остін), після чого деякий час працював інженером-хіміком у нафтовій компанії Humble Oil.
Duncan Coffee та Coca-Cola
У 1957 році Чарльз долучився до сімейного бізнесу. Вже через рік 31-річний Дункан став президентом компанії Duncan Coffee Company. У роки його керівництва компанія масштабувала виробництво розчинної кави завдяки придбанню фабрик у Нью-Джерсі та Пенсильванії. Чарльз також купив деякі місцеві бренди меленої кави.
За допомогою популярної кавової суміші Maryland Club Дункан перетворив компанію в потужного конкурента Folgers і Maxwell House. Такий стрімкий успіх привернув увагу керівництва The Coca-Cola Company, яке купило сімейний бізнес Дункана та запропонувало йому місце в компанії.
8 травня 1964-го Duncan Coffee Company об’єдналася із The Coca-Cola Company, а Чарльз Дункан став членом Ради директорів компанії. Зокрема, управляв підвідділом Coca-Cola Foods, що виготовляв каву й напої з цитрусових. Через 3 роки Чарльз переїхав до Лондона, де почав керувати Coca-Cola Europe. Обіймаючи цю посаду, Дункан регулював роботу приблизно 300 розливних підприємств на території всієї Європи й Азії.
Після виходу на болгарський ринок The Coca-Cola Company стала першою в Америці споживчою компанією, яка змогла пробратися крізь «залізну завісу».
У 1971–1974 роках Дункан працював президентом компанії. Він суттєво модернізував рекламу. Як пізніше зізнався сам Чарльз, ці чотири роки в штаб-квартирі корпорації в Атланті (Джорджія) були не завжди приємними, але вони подарували йому важливі дружні зв’язки. Заробивши хороші достатки, підприємець придбав відоме ранчо TE Ranch, що неподалік від міста Коді (Вайомінг). Ранчо раніше належало мисливцю на буйволів Буффало Біллу Коді.
У 1974 році Дункан звільнився із The Coca-Cola Company та повернувся до рідного Х’юстона, щоби очолити фінансову корпорацію Rotan Mosle Financial Corporation і компанію Robertson Distribution Systems.
Заступник міністра оборони
У 1976 році тодішній президент Штатів Джиммі Картер запропонував Дункану посаду губернатора штату Джорджія. Згодом Дункан переїхав до Вашингтона, щоби працювати заступником міністра оборони Гарольда Брауна. Після цього почалася Іранська революція (січень 1978 – лютий 1979 року), наслідком якої стало повалення монархії шаха Мохаммеда та встановлення нової адміністрації аятоли Хомейні.
У цей час Дункан здійснив чимало поїздок до різних країн, серед яких Іран. Деякі з них переживали сильні зміни. Військовим радником Чарльза та водночас його хорошим другом був полковник Колін Пауелл.
Міністр енергетики США
Скинутий шах Ірану був давнім союзником США. Гарантовані ним поставки нафти після революції почали стрімко скорочуватися. Громадськість не усвідомлювала, наскільки серйозними можуть бути наслідки, тому поширювалася паніка. Біля заправних станцій з’явилися довгі черги автомобілів, а губернатори північно-східних штатів попереджали про проблеми з опаленням будинків.
Джиммі Картер усвідомлював усю небезпеку, тож через кілька місяців після своєї інавгурації створив перше в країні Міністерство енергетики. Його завданнями були – стабілізувати постачання в Америку нафти, впроваджувати заходи з енергозбереження та розробки ядерних технологій і технологій альтернативного палива.
У 1979 році Картер призначив міністром енергетики США Чарльза Дункана. Це призначення викликало певну критику серед громадськості, адже досвід у нафтовому бізнесі Дункана був дуже невеликим. Проте управлінські навички допомогли політику ефективно працювати, проводити переговори тощо.
Містер Дункан і пан Картер запровадили квоти на імпорт нафти та заповнили енергетичний дефіцит завдяки внутрішнім ресурсам, як-от запасам вугілля. Вони отримали від Конгресу кошти для виробництва бензоспирту для автомобілів, використовуючи деревну тріску, кукурудзу та спирт.
Для залучення приватної промисловості вони запропонували кредитні та цінові гарантії, а для захисту будинків – податкові пільги. Жодного обов’язкового скорочення споживання бензину не було, тому черги на заправках поступово зникли. Дефіцит енергії ще деякий час тривав, але виявився менш серйозним, ніж очікувалося.
Дункан отримав високу похвалу за свою відданість управлінню, спокійну вдачу та вміння ладнати з різними людьми – від членів Білого дому до Конгресу, а також промислових і споживчих груп.
Корпоративне та державне обслуговування
Наприкінці терміну Картера, у січні 1981 року, Дункан виїхав із Вашингтона до рідного Х’юстона. Там разом із братом Джоном відкрив приватну інвестиційну компанію Gulf Partners. Крім того, він працював у радах кількох великих компаній, як-от The Coca-Cola Company, Texas Eastern, United Technologies тощо. Був Дункан і партнером Houston NFL Holdings, LP, скарбником і директором х’юстонської лікарні Methodist Hospital, директором фонду Welch Foundation тощо.
У 2004 році за запрошенням техаського губернатора Марка Вайта та політика-мільярдера Росса Перо Чарльз став членом Спеціального комітету з державної освіти та Ради освіти штату Техас. Ця Рада створила дещо суперечливе правило для спортсменів, зобов’язавши їх набирати прохідні бали в усіх академічних класах.
Голова правління Університету Райса
Дункан не лише випускник приватного дослідницького Університету Райса, упродовж своєї кар’єри він неодноразово був довіреною особою в Раді керуючих цього вишу. У 1982–1996 роках обіймав посаду голови правління університету. Він лобіював набір іноземних студентів, а ще допоміг відкрити Інститут публічної політики Джеймса А. Бейкера. За 14 років головування Дункана університетський фонд збільшився приблизно в чотири рази. Він також керував пошуком двох університетських президентів – Джорджа Раппа та Малкольма Гілліса.
Коли Чарльз пішов у відставку з правління, університет назвав на честь нього та його дружини Енн будівлю обчислювальної техніки. У 2007 році пара пожертвувала університету 30 мільйонів доларів на створення 11-го коледжу з інтернатом, який також назвали на їхню честь.