Джозеф Джей Пасторіза – підприємець, податковий уповноважений Х’юстона та перший його іспаномовний мер. Докладніше про життєвий шлях політика читайте далі на houston-yes.com.
Ранні роки
Джозеф Джей Пасторіза народився 8 січня 1857 року в Новому Орлеані (штат Луїзіана) в сім’ї іспанських іммігрантів. Його батьки померли в 1858 році від жовтої лихоманки незабаром після того, як привезли свого малолітнього сина до Х’юстона. Хлопчика всиновив лісоруб Едвард Дейлі з дружиною, однак Дейлі загинув під час Громадянської війни в 1862 році.
Пасторіза відвідував х’юстонську Академію Фіцджеральда. У 17 років у денний час Джозеф навчався в коваля, а вночі працював стенографом і бухгалтером. У 1878 році хлопець почав працювати бізнес-менеджером місцевої газети The Age.
Кмітливий підприємець
У 1879-му 22-річний Пасторіза заснував друкарню Pastoriza Printing and Lithographing Company. Водночас він представляв права міських робітників як віцепрезидент Х’юстонської асоціації виробників. На цій посаді х’юстонець виступав за скорочений робочий день і закриття підприємств о 18:00. Саме такий графік бізнесмен запровадив у власній компанії. Згодом чимало х’юстонських підприємств унаслідували цей приклад.
У січні 1886 року Пасторіза одружився з Лулою Жірард. У пари народився син Х’ю. Бізнес х’юстонця (разом з різними інвестиціями в нерухомість) був настільки прибутковим, що в 48-річному віці він вже міг вийти на пенсію.
Податковий комісар
Наприкінці 1901 року Пасторіза склав петицію на користь муніципальної власності комунальних послуг, зібравши 800–1000 підписів. Тоді він також приєднався до Х’юстонської ліги єдиного податку. У 1903-му підприємець купив за 350 доларів ділянку, що розташовувалася на південь від розвиненої частини міста. Він побудував там хатину, право на користування якою надав Х’юстонській лізі єдиного податку.
Пасторіза пообіцяв продати нерухомість, лише якщо йому запропонують щонайменше 5000 доларів. Якби той квартал розбудували, сусідні покращення автоматично збільшили би вартість його власності. Він чекав 8 років, поки знайшов покупця. У той час Пасторіза збагнув, як працює єдиний земельний податок. Він стверджував, що отримав несподіваний прибуток: зростання міста спричинило його розбудову, а покращення інших ділянок створювало цінність сусіднім, забудованим раніше. У 1906–1910 роках х’юстонець подорожував містами Європи та США, щоби зрозуміти різноманітні муніципальні реформи.
У 1911 році демократа Пасторізу обрали податковим комісаром Х’юстона. На цю ж посаду його переобрали в 1913 та 1915 роках. Він виступав за економічну філософію соціального реформатора Генрі Джорджа та податок на майно, який оцінювався, зважаючи на вартість землі. На цій посаді Пасторіза допоміг створити та очолив Х’юстонський комітет із питань оподаткування та посприяв запровадженню єдиного податку в Х’юстоні. Незабаром його запровадили і в інших американських містах.
Міський голова
У 1917 році тодішній мер Х’юстона Бен Кемпбелл відмовився балотуватися на третій термін, тож Пасторіза вирішив випробувати свої сили. Під час передвиборчої кампанії він зіткнувся із запеклою опозицією, однак усе ж зумів набрати 43,9% голосів на передвиборах Демократичної партії, внаслідок чого став першим іспаномовним мером Х’юстона.
Посаду міського голови Пасторіза обіймав недовго: через 2 місяці після складання присяги політик помер від апоплексичного удару у своєму будинку в Х’юстоні. Після смерті тіло мера кремували. На момент смерті успішний інвестор у нерухомість володів земельними ділянками загальною вартістю 75 000 доларів.
У квітні 1919 року, аби увіковічнити пам’ять про колишнього мера, в Х’юстоні встановили бронзовий бюст, створений місцевим скульптором Енріко Серракьо.