У 1982 році х’юстонці обрали першу в історії міста жінку-мера – Кетрін Джин Вітмайр. Вона стала 57-ю на цій посаді, обіймала пост упродовж десяти років (1982–1992), у час коли нафтовий бум у місті почав іти на спад. Вітмайр змогла подолати нафтову рецесію. Холодна, відсторонена та з поведінкою технократа, вона зазвичай прагнула ефективності, скорочуючи марні бюджетні витрати, наполягаючи на вищій продуктивності міських робітників замість підвищення податків. Через це часто ставала об’єктом критики. Докладніше про життєвий і професійний шлях меркині та основні її здобутки в офісі міського голови читайте далі на houston-yes.com.
Освіта
Кетрін народилася 15 серпня 1946 року в Х’юстоні в родині електрика Карла Нідерхофера та його дружини Іди. Після закінчення Середньої школи «Сан-Джасінто» вступила до Х’юстонського університету, де в 1968 році здобула диплом бакалавра бізнес-адміністрування з бухгалтерського обліку з відзнакою. У 1970 році здобула ступінь магістра бухгалтерського обліку. У тому ж 1970-му узаконила стосунки з однокурсником Джеймсом М. Вітмайром.
«Крижана принцеса»
У 1970 році Кетрін влаштувалася на роботу в х’юстонський офіс бухгалтерської фірми Coopers and Lybrand. Поки працювала над отриманням кваліфікації сертифікованого громадського бухгалтера (CPA), разом із чоловіком Джеймсом відкрила бухгалтерську фірму. Паралельно викладала на факультеті управління бізнесом Х’юстонського університету.
Джеймс двічі безуспішно балотувався до Міської ради Х’юстона. Коли чоловік захворів на діабет, Кетрін звільнилася з роботи (тоді була менеджером з аудиту в Coopers and Lybrand), щоби дбати про хворого коханого. У 1977-му Вітмайр помер після виснажливої недуги.
Що цікаво, жінка ніколи не використовувала у своїх політичних цілях цю трагічну історію для того, щоби викликати співчуття. Кетрін навіть називали «крижаною принцесою» через її вміння зберігати на публіці безпристрасність і холоднокровність.
Міська контролерка
У 1977 році натхненна жіночим рухом вдова балотувалася на другу за впливом політичну посаду в Х’юстоні – міського контролера. Міський контролер виконує функції головного фінансового директора міста, забезпечуючи належний облік та використання активів міста. Вітмайр стала першою жінкою Х’юстона, обраною на загальноміську посаду.
Кетрін здобула репутацію суворої та вимогливої, адже вона була головним критиком тодішнього мера через його неефективність і недбале адміністрування. Обіймаючи посаду міського контролера, жінка реформувала пенсійну систему, уникла підвищення податків завдяки нововведенням у водному управлінні. Крім того, вона засудила вуличне опитування мера як безглузду витрату 1,3 мільйона доларів із міського бюджету. Політикиня також не була захоплена ідеєю підвищення зарплат міським урядовцям.
Меркиня Х’юстона
У 1981 році Вітмайр приєдналася до змагань за посаду мера, пообіцявши виборцям керувати ефективно містом як бізнес-корпорацією. Підтримала кандидатку коаліція різних міських жіночих груп, лідери афроамериканців і латиноамериканців, деякі профспілки і ЛГБТ-спільноти. Кетрін вирвалася вперед на безпартійних виборах і перемогла в другому турі, випередивши місцевого шерифа. У січні 1982 року Вітмайр офіційно перейняла пост міського голови і стала першою жінкою-мером Х’юстона.
Разом із падінням цін на нафту впали і надходження від міських податків, а кількість вакансій в офісних приміщеннях збільшилася. До 1983 року Х’юстон перебував у рецесії. Якщо раніше в місті спостерігалася нестача робочої сили, то після спаду нафтового буму рівень безробіття зріст до 10%. Однак навіть у таких складних умовах Вітмайр виконала свої передвиборні обіцянки. Зокрема, мер відремонтувала міські вулиці, покращила збір сміття та підвищила ефективність роботи міських працівників.
Щоби побороти злочинність, вона найняла понад 1000 нових поліцейських і розставила на вулиці вдвічі більше офіцерів, найнявши замість поліцейських цивільних службовців. Вітмайр змогла зменшити расові суперечки, залучивши першого афроамериканця на посаду начальника поліції.
Попри безліч здобутків, перший термін Вітмайр запам’ятався виборцям у негативному аспекті. Кетрін не змогла заручитися підтримкою громадськості для створення нової системи транспорту, не налагодила контакт із міською радою та викликала обурення в поліції, збільшивши для поліціянтів страхові виплати. Крім того, у період її правління Х’юстон перебував у безладі через зламані гілки дерев і уламки споруд внаслідок урагану «Алісія».
Хай там як, Вітмайр обирали знову й знову. Упродовж наступних років меркиня зіткнулася з кількома проблемами у своїй адміністрації. Вона наполегливо домагалася вищої продуктивності міських працівників та зменшення марнотратства. Водночас жінка не хотіла обтяжувати мешканців міста, тому не підвищувала податки навіть під час серйозного падіння доходів.
В умовах стрімкого зниження цін на нафту 1986 року, після якого податкові надходження зменшилися ще більше, Вітмайр категорично відмовилася підвищувати податки. Замість цього політикиня скоротила міську робочу силу та зарплати держслужбовців на 3%.
Під час свого другого терміну Кетрін висунула на розгляд постанову, що забороняла дискримінацію гомосексуалістів під час прийому на роботу. Це в тоді ще консервативному Х’юстоні спровокувало хвилю критики та всенародний референдум 1985 року, під час якого 82% містян проголосували проти постанови. У 1989–1990 роках, під час свого останнього терміну на посаді мера, Вітмайр керувала Конференцією мерів США.
Післяполітична кар’єра
Після поразки у виборчих змаганнях 1991 року Кетрін керувала Політичним інститутом в Університеті Райса та деякий час працювала президентом Junior Achievement – некомерційної молодіжної організації, яка пропонує безкоштовні навчальні програми з підприємництва й економіки для молоді.
Згодом колишня політикиня почала викладати в Гарвардській школі державного управління імені Джона Кеннеді, де працювала директором Інституту аналізу політики Райса та читала лекції зі зв’язків із громадськістю. У 1996 році Вітмайр обрали президентом American Public Transit Association – асоціації Північної Америки, яка представляє всі види громадського транспорту – автобуси, легкий трамвай, приміську залізницю, метро… Незабаром старі х’юстонські політичні вороги домоглися звільнення її з цієї посади. Після цього жінка залишила викладання в Гарварді, щоби почати вести в Мерілендському університеті курси з державної політики, менеджменту та політології.
У 2001 році жінка переїхала на Гавайські острови, де стала інвестором у нерухомість. У 2002-му вдруге вийшла заміж. У 2005 році стала президентом-волонтером The Outdoor Circle – організації, яка піклується про збереження краси Гаваїв через усунення фітофторозу.
У 2009 році на посаду мера Х’юстона балотувалася давня подруга Кетрін – Енніз Паркер. Вітмайр прилетіла до Х’юстона, щоби висловити свою підтримку та організувати збір коштів. Паркер перемогла на виборах і стала першою відкритою лесбійкою-мером великого американського міста та другою жінкою, яка обійняла посаду мера Х’юстона.