Американський політик, кримінолог і бізнесмен Лі Браун у 1997 році став першим афроамериканцем, обраним на посаду мера Х’юстона. Його життя було сповнене відданості громаді й країні, наполегливої праці та соціальної свідомості. Упродовж всієї кар’єри він працював над розширенням можливостей людей і спільнот, а також покращенням їхньої безпеки та якості життя. Докладніше про життєвий і професійний шлях ексмера читайте далі на houston-yes.com.
Дитинство й освіта
Лі Патрік Браун народився 4 жовтня 1937 року в місті Вівоці (штат Оклахома) у сім’ї дрібних фермерів. Під час другої хвилі Великого переселення народів разом із сім’єю Лі переїхав до Каліфорнії, де батьки продовжили працювати фермерами.
Будучи спортсменом, хлопець отримав футбольну стипендію в Каліфорнійському державному університеті у Фресно. У 1960 році він здобув ступінь бакалавра з кримінології, а через чотири роки – ступінь магістра соціології в Державному університеті Сан-Хосе, де став доцентом у 1968 році. У тому ж році отримав ступінь магістра в Університеті Каліфорнії, Берклі, а в 1970-му – докторський ступінь.
«Батько громадської поліції»
У 1960 році Браун розпочав своє професійне життя як поліцейський у Сан-Хосе (Каліфорнія), де розробив одну з перших у країні програм взаємодії з поліцейськими. У 1968 році Браун очолив кафедру управління правосуддя в Державному університеті Портленда. У 1972 році його призначили заступником директора Інституту міських справ і досліджень, а також професором держуправління. Тоді ж Браун очолив програми кримінального правосуддя в Говардському університеті.
У 1974 році його призначили шерифом округу Малтнома (Орегон), а через два роки – директором департаменту юстиції. Працюючи в 1978–1982 роках комісаром громадської безпеки в Атланті (Джорджія), Браун відповідав за міську поліцію, пожежну службу, виправні установи та управління цивільної оборони. На цій посаді йому вдалося разом зі співробітниками розкрити резонансну справу про вбивство темношкірих дітей в Атланті.
У 1982–1990 роках Браун працював начальником х’юстонської поліції. Департамент поліції Х’юстона тоді вкрай потребував реформ, тож Браун швидко почав впроваджувати методи громадської поліції й вибудовувати стосунки із різноманітними громадами міста.
Браун і його співробітники розділили місто на 23 ідентифіковані «райони». У кожному з них розміщувався невеликий офіс, куди громадяни могли прийти обговорити свої проблеми з одним із офіцерів. Службовцю вдалося залучити більшу кількість поліцейських до районів під час перебування на посаді. Відносини між мешканцями та поліцією стали набагато кращими, ніж будь-коли раніше, жителі охоче співпрацювали з поліцією, реалізуючи різні заходи. Браун перетворив Департамент поліції Х’юстона на один із найкращих правоохоронних органів у всій країні. Він розумів необхідність змін у цій галузі й очолював заклик до більш професійної, освіченої та різноманітної поліції, яка відповідає вимогам громад, яким служить.
У 1990–1992-х Браун став комісаром поліції Нью-Йорка. Поліцейські сили цього міста були в 7 разів більші за х’юстонські та налічували понад 26 000 офіцерів і 346 членів виконавчого корпусу офіцерів у ранзі капітана і вище. Браун запровадив громадську поліцію в усьому місті, яка збільшила кількість патрульних поліцейських у 4 рази. Ефективність роботи Брауна продемонстрував той факт, що за перші чотири місяці 1992 року було зареєстровано на 6,7% злочинів менше, ніж попереднього року.
Упродовж своєї кар’єри в правоохоронних органах Браун закликав поліцейські департаменти залучати офіцерів до піших патрулів і заохочував помітну присутність поліції в районах із високим рівнем злочинності. Через таке сприяння стримуванню злочинності та одночасне усунення прогалин у взаємодії з громадою Брауна часто називають «батьком громадської поліції».
У 1993–1996-х за призначенням президента Клінтона Браун став директором Управління Білого дому з питань національної політики щодо наркотиків. Держслужбовець заснував Національну організацію чорношкірих керівників правоохоронних органів (NOBLE), організував діяльність навколо потреб темношкірих керівників поліції. Він також був президентом Міжнародної асоціації начальників поліції, головою правління та гендиректором Brown Group International – організації, яка використовує великий досвід свого засновника для розв’язання складних проблем громадської безпеки, внутрішньої безпеки, врегулювання криз, відносин з урядом, міжнародної торгівлі тощо.
На знак визнання його відданості сприянню ефективності та різноманіттю професії правоохоронців Лі Браун отримав у 2023 році нагороду Hubert Williams Equal Justice and Effective Policing Award.
Міський голова
У 1998 році Браун став мером Х’юстона. Він обслуговував жителів міста до 2004 року. Обіймаючи цю посаду, Браун побудував систему легкорейкового метро, залучив нову команду Національної футбольної ліги й розширив свою філософію уряду, орієнтованого на сусідство.
Під час його головування місто значно розширило свою інфраструктуру. Крім будівництва системи легкорейкового транспорту, було збільшено автобусне сполучення в місті, кількість паркомісць і смуг для автомобілів.
Мер відкрив у Х’юстоні 3 спортивні споруди, оживив центральну частину міста, побудувавши там готель для конференц-центрів та Hobby Center of the Performing Arts. Він також відкрив бібліотеки, поліцейські та пожежні станції, додав нові термінали та злітно-посадкові смуги в аеропорт, спорудив водоочисний завод, центр екстреного зв’язку Houston Emergency Communications Center, запровадив електронне урядування та відкрив нові парки. Він же очолював торгові місії для бізнес-спільноти за кордоном та сприяв міжнародній торгівлі, збільшивши кількість іноземних консульств. Керував мер і масштабною програмою реконструкції вуличної системи в центрі міста та заміни застарілої підземної комунальної системи.
У 2001 році Браун ледве переміг у боротьбі за переобрання проти опонента Орланда Санчеса – американського політика кубинського походження. Санчес увійшов в політичну історію як перший латиноамериканський іммігрант, обраний на загальноміську посаду в Х’юстоні, коли став членом міської ради. Прихильники Санчеса заявляли, що Браун створив погані дорожні умови міста. Якщо Брауна підтримував колишній президент-демократ Білл Клінтон, то Санчеса – республіканець Джордж Буш.
Конкурс мав етнічний підтекст, оскільки Санчес планував стати першим іспаномовним мером Х’юстона, у той час як Браун – перший афроамериканський міський голова. У 2000 році расовий склад міста становив 49,3% білих (серед яких і латиноамериканці) проти 25,3% афроамериканців. Переважно афроамериканці й азіати підтримали Брауна, а іспаномовні й англо-виборці – Санчеса. Браун отримав 43% у першому турі голосування, а Санчес – 40%. У другому турі перемогу таки здобув афроамериканець.
Особисте життя
Колишній мер був двічі одружений. Із першою дружиною – Івонною Браун – у пари народилося четверо дітей. Жінка померла від раку. Згодом Браун одружився з вчителькою Френсіс Янг.