Ікона американського кіно на воєнну тематику Оді Мерфі здобув світову славу ще до появи на великому екрані – на полях битв у Європі. Щоби приєднатися до лав армії, 17-річний юнак збрехав про свій вік, а через деякий час став найвидатнішим воїном Другої світової війни, солдатом з найбільшою кількістю нагород в історії США. Доволі непогано для техаського хлопчика, який народився в сім’ї здольщиків, чи не так?
Його біографія більше схожа на вигадку, аніж правду. Він прожив лише 46 років, але залишив незабутній слід в американській історії. Про героя війни, кіноактора й автора кантрі-вестернів читайте далі на houston-yes.com.
Важке дитинство
Мерфі народився 20 червня 1925 року в громаді Кінгстон, що на півночі Техасу, у дванадцятидітній ірландській сім’ї. Батьки працювали здольщиками – селянами, які користуються землею на умовах здольщини, тобто земельної оренди, коли плата за землю вноситься не грішми, а частиною врожаю.
Батько Оді покинув маму з дітьми напризволяще, тож після 5-го класу початкової школи хлопчику довелося залишити навчання і почати заробляти на життя. Молодик рубав бавовну за 1 долар на день. Крім того, займався полюванням, майстерно володіючи рушницею. У 16 років підліток залишився сиротою, коли в 1941 році від ендокардиту та пневмонії померла мама. Тоді хлопець вимушений був шукати більш оплачувану роботу, аби прогодувати братів і сестер.
Військова служба
У 1942 році, після того як юнаку відмовили в приєднанні до складу морських сил і десантної бригади через малий зріст (165 см) і недостатню вагу, він був зарахований в піхоту США. Це вдалося зробити, сфальсифікувавши свідоцтво про народження, адже тоді ще Мерфі не був повнолітнім (через це деякі джерела неправильно вказують 1924-й роком його народження).
Отримавши базові військові навички в техаському навчальному центрі Camp Wolters, Мерфі продовжив навчання в місцевості Форт-Мід (штат Меріленд). Після цього молодий військовий поїхав за кордон воювати в складі 15-го піхотного полку в Північній Африці, на Сицилії, в Італії, Франції та Німеччині.
У роки Другої світової війни він убив сотні німців у боях. Коли 26 січня 1945-го другий лейтенант Мерфі (первинне військове звання офіцерського складу в Збройних силах США) командував у Франції ротою, яку атакували 6 ворожих танків і піхота, він наказав своїм солдатам відійти на підготовлені позиції в лісі. Сам же залишився в командному пункті, звідки продовжував давати вказівки артилеристам телефоном. Праворуч від нього американський винищувач танків отримав пряме влучення, внаслідок чого зайнявся. Екіпаж Мерфі відійшов у ліс, а сам він стрибнув на танк, що палав, аби повернути кулемет на війська ворога. Оскільки танк був під загрозою вибуху, то Мерфі ризикнув життям заради відведення ворожих військ.
Він діяв лише один, у той час як німці роздавали вогонь відразу з трьох боків. Однак ворожі танки, втративши підтримку піхоти від смертоносного удару американського лейтенанта, почали відступати. Ще впродовж години німці застосовували кожну доступну зброю, аби вбити другого лейтенанта Мерфі. Проте техасець безстрашно утримував свою позицію та навіть знищив загін, що спробував непомітно підкрастися до його правого флангу.
Німці підійшли аж на 9 метрів, але були вбиті вогнем Мерфі. Він отримав поранення в ногу, попри що продовжував боротися наодинці, доки не закінчилися боєприпаси. Після цього лейтенант пройшов до своєї роти, яку миттєво організував у контратаку, відмовившись навіть від медичної допомоги. Незламна хоробрість Мерфі та його відмова поступитися ані клаптиком землі врятували його та роту від можливого знищення, а також дозволили утримати ліси, захоплення яких було ціллю німців.
За це в 19 років Мерфі став володарем Медалі Пошани – найвищої військової нагороди США, що присвоюється федеральним урядом військовослужбовцям Збройних сил США за проявлену особисту мужність під час ведення бойових дій.
16 лютого 1945 року лейтенанта Мерфі підвищили у званні до першого лейтенанта та нагородили Легіоном Заслуг за вміле керівництво ротою в бойових умовах. Перший лейтенант – це військове звання молодшого офіцерського складу в армії, Корпусі морської піхоти, Повітряних силах та Космічних військах Збройних сил США. Це звання вище за звання другого лейтенанта, але нижче за капітана.
Загалом за неабияку мужність і лідерські здібності на передовій Мерфі отримав 33 військові нагороди, подяки та відзнаки, серед яких всі медалі за доблесть, які вручають у США, а також три французькі та одна бельгійська медалі.
Що цікаво, Мерфі був одним із перших солдатів, які відкрито говорили про те, що зараз називається посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Розлад спричинив депресію. Через нічні жахи чоловік спав із пістолетом під подушкою та займався самолікуванням снодійними, до яких отримав залежність.
Зірка Голлівуду
Після війни статус національної знаменитості Мерфі привернув до нього увагу Голлівуду. Залишивши службу у війську у вересні 1945 року Оді поїхав до кузні кіно на запрошення Джеймса Кегні – одного з найбільш затребуваних акторів класичного Голлівуду. До кінця життя Мерфі проживав у Каліфорнії, працюючи в кіноіндустрії спершу як актор, а потім – ще й продюсер.
Зокрема, техасець знявся в 44 фільмах, у 39 з них – у головній ролі. Найвідоміша стрічка з його участю – To Hell and Back, що заснована на автобіографії Мерфі та розповідає про те, як солдат пережив Другу світову війну. Більшість інших фільмів із Мерфі – вестерни. Це особливий піджанр бойовика, що до вподоби поціновувачам хорошого та динамічного кіно. Події вестернів майже завжди відбуваються на Дикому Заході в часи освоєння цих територій у період між Громадянською війною і 1890 роком, що сьогодні становлять захід США. У 1955 році на одній із кіновиставок Мерфі визнали найпопулярнішим актором вестернів в Америці.
Останні дні та смерть
У 1950 році Мерфі приєднався до 36-ї піхотної дивізії Техаської національної гвардії, у якій служив до 1966 року. Загинув герой 28 травня 1971 року в авіакатастрофі в штаті Вірджинія, коли летів пасажиром на борту літака Aero Commander 680. Його тіло знайшли через два дні після трагічного падіння.
Поховали бійця 7 червня з усіма військовими почестями на Арлінгтонському національному цвинтарі – військовому кладовищі в окрузі Арлінгтон (штат Вірджинія), де ховають учасників війн, президентів, голів Верховного суду і астронавтів. Могилу Мерфі розмістили біля амфітеатру. Це одна з найбільш відвідуваних тут могил.
На момент смерті Оді Мерфі головні американські телеканали новин ABC, CBS і NBC висвітлили його неймовірне життя лише за 1 хвилину 30 секунд. З роками інтерес ЗМІ до цієї персони все більше і більше зменшувався до того моменту, коли почали публікуватися щорічні місцеві згадки про життя героїв. Однак було опубліковано чимало спотворень та неточних звітів про життя воїна. А ті члени сім’ї, близькі друзі, побратими та колеги-актори, які найкраще його знали й могли встановити правду, пішли з життя. Лише окремі старання небайдужих допомогли зберегти пам’ять про бійця, який відчайдушно боровся і жертвував життям заради свободи мирних жителів.