Енніс Паркер 6 років була членкинею Міської ради Х’юстона, ще 6 – міською контролеркою і 6 – меркинею міста (2010–16). Вона стала першою відкритою лесбійкою-мером великого американського міста та другою жінкою, яка обійняла посаду мера Х’юстона. Докладніше про її життєвий і професійний шлях читайте далі на houston-yes.com.
Дитинство й освіта
Майбутня політикиня народилася 17 травня 1956 року в Х’юстоні в сім’ї бухгалтерки та працівника Червоного Хреста. Коли їй було приблизно 12 років, родина Енніс переїхала до Міссісіпі (Південна Кароліна), а у віці 15 років дівчинка переїхала до Мангейма, що в південно-західній частині Німеччини. Там батько Енніс працював на базі армії США в Червоному Хресті. Маленька Паркер допомагала організації як волонтер молодіжного відділення, паралельно працюючи в поштовій бібліотеці.
За короткий проміжок часу Енніс спробувала пожити в різних спільнотах, що відкрило їй очі на відмінності мешканців у різних куточках світу. Згодом сім’я повернулася до рідних Штатів. У підлітковому віці Паркер була надзвичайно сором’язливою і тривожною. Через це її родина прозвала дівчинку «черепахою».
Після школи Енніс вступила до Коледжу Джонса Університету Райса (Х’юстон), де вивчала антропологію, соціологію та психологію. Щоби оплачувати оренду житла й харчування, Енніс працювала одночасно на кількох роботах. Після здобуття диплому бакалавра Паркер навчалася у Школі державного управління імені Джона Ф. Кеннеді Гарвардського університету.
Цікаво, що джерелом натхнення для Енніс була її бабуся за материнською лінією. Вона почала вчителювати у 16-річному віці. Завдяки вчительській зарплаті змогла вступити до коледжу та оплатити навчання кільком своїх братам і сестрам. І бабуся, і мати Енніс закінчили коледж у час, коли освіта для жінок була дуже важкодоступною. До того ж бабуся порушила суспільні норми того часу, адже вийшла заміж лише в 30 років – для того, щоби мати змогу самостійно подорожувати за кордон. Саме бабуся навчила внучку завжди покладатися на власні сили та бути незалежною.
Рання кар’єра
Упродовж 20 років Паркер працювала в нафтогазовій промисловості, зокрема інженером-програмістом в енергорозподільчій х’юстонській компанії Mosbacher Energy. Крім того, з кінця 1980-х до 1997 року вона була співвласницею книжкового магазину Inklings. У 1986–1987 роках очолювала Х’юстонську політичну групу ЛГБТ. У 1995–1997 роках працювала президентом громадської асоціації Neartown.
Членкиня міської ради та контролерка
У 1997 році Паркер перемогла з третьої спроби на виборах до Міської ради Х’юстона. Вона стала першою відкритою лесбійкою-чиновницею Х’юстона. Двічі Паркер переобирали на цю посаду в 1999 і 2001 роках. Шість років членкиня ради працювала над всебічним розвитком міста та збільшенням фінансування мистецтва.
У 2003 році Енніс стала міською контролеркою. Міський контролер виконує функції головного фінансового директора міста, забезпечуючи належний облік та використання активів міста відповідно до чинного законодавства, політики, планів і процедур. У 2005 і 2007 роках Паркер переобрали на цей пост.
Меркиня Х’юстона
У 2009 році Паркер заявила, що балотуватиметься на посаду міського голови від Демократичної партії. Її передвиборча кампанія зосередилася на забезпеченні кращої безпеки міста та фінансовій ефективності.
Опонентами Паркер були член Міської ради Х’юстона Пітер Хойт Браун і член шкільної ради округу Гарріс Рой Моралес. Енніс потрапила в другий тур виборів із найбільшою кількістю голосів, у якому змагалася з колишнім прокурором Х’юстона Джином Локом. Лок посів друге місце за кількістю голосів, тож Енніс перемогла.
2 січня 2010 року Паркер офіційно прийняла пост мера. Х’юстон став найбільшим містом США із відкритою лесбійкою на посаді міського голови. Пріоритетними напрямами адміністрації Паркер були покращення транспорту, збалансування міського бюджету та вибір нового начальника поліції. На виборах 2011 року Паркер виграла другий термін, а у 2013-му – третій. У січні 2016 року її замінив техаський юрист Сильвестр Тернер.
На посаді мера Паркер реалізувала програму покращення вулиць і дренажних систем Rebuild Houston. У межах цієї програми вдалося:
- розширити пішохідні й велосипедні доріжки Х’юстона;
- створити незалежну організацію для нагляду за діяльністю Міської лабораторії злочинів;
- відкрити витверезник для сп’янілих;
- розробити довгостроковий фінансовий план, що забезпечив стабільність міського управління водного господарства;
- реорганізувати міські відділи для досягнення економії коштів.
Крім того, меркиня створила новий міський департамент, орієнтований на потреби районів, а також Office of Business Opportunity для допомоги малим підприємствам. Її прагнення скоротити рівень бездомності в Х’юстоні призвело до того, що Х’юстон став найбільшим містом, де майже не залишилося бездомним ветеранів. Загалом рівень бездомності за час її правління знизився на 60%.
Післяполітична кар’єра
Після виходу у 2016 році з політики Енніс працювала в некомерційних х’юстонських організаціях старшим віцепрезидентом та головним директором зі стратегії BakerRipley – некомерційної організації з розвитку громади.
Вона також працювала професоркою Інституту нових лідерів Доерра Університету Райса. Крім того, брала участь у правлінні компанії FirstNet, створеної Конгресом як мережа першого реагування, і в Консультативній раді Airbnb.
Енніс долучилася ще й до правління кількох громадських організацій, серед яких зоопарк Houston Zoo та музей Holocaust Museum Houston. Вона неодноразово сприяла збереженню історичних пам’яток Х’юстона.
Представниця нетрадиційної орієнтації
Паркер відверто розповідала на політичній арені про свою гомосексуальність, через що стала мішенню гомофобів. Її першим організаторським ЛГБТК+ заходом була техаська конференція на тему гомосексуальності в 1975 році. У 1979 році Енніс заснувала студентську групу для підтримки геїв і лесбійок в Університеті Райса.
Вона працювала посадовцем або членом правління десятків ЛГБТК+ організацій, наприклад, була президентом Houston Gay and Lesbian Political Caucus, співголовою Lesbian/Gay Rights Lobby of Texas, Lesbian and Gay Democrats of Texas та Treasurer of the Names Project Houston.
Крім того, Паркер багато років представляла громаду в Департаменті поліції Х’юстона, а ще викладала курсантам модуль людських стосунків ЛГБТК+. У грудні 2017 року вона стала гендиректором і президентом фонду Gay and Lesbian Victory Fund та LGBTQ+ Victory Institute.
У 1990 році Паркер знайшла своє кохання – Кеті Хаббард, яка стала її дружиною у 2014 році. Пара всиновила трьох дочок та одного сина.
Визнання
У 2010 році журнал «Тайм» назвав Паркер однією зі 100 найвпливовіших людей світу. У 2014 році фундація City Mayors Foundation назвала її найкращою меркинею США та однією із семи найкращих у всьому світі.
За свою кар’єру вона отримала численні нагороди, зокрема, премію Scenic Visionary Award від Scenic Houston, Guardian of the Human Spirit Award від музею Holocaust Museum Houston, Guardian of the Bay Award від Galveston Bay Foundation та інші.