Енніс Паркер належить до тієї когорти людей, що не міняють свої позиції. А ще вона ніколи не боялася йти проти течії всупереч громадській думці. Протягом своєї політичної діяльності, а Паркер пройшла величний шлях становлення, жінка віддавала всю себе власним переконанням, тож і зробити змогла чимало. Енніс Паркер шість років була членом міської ради Х’юстона, шість років обіймала посаду міського контролера, і шість років була на посту очільниці міста. Вона одна з двох жінок, обраних мером у Х’юстоні, і єдина представниця ЛГБТ в історії міста, яка обіймала такі високі посади. Паркер була першим відкрито ЛГБТ-мером великого американського міста. Далі на houston-yes про неї докладно.
Х’юстонське дитинство та юність у Європі
Енніс Данетт Паркер народилася 17 травня 1956 у Х’юстоні. Тут пройшло її дитинство. Та оскільки батько працював у Червоному Хресті й отримав довгострокове відрядження до Західної Німеччини, тому сім’я Паркерів на тривалий час переїхала до Європи. З самого дитинства вона була активною дівчиною, тому на новому місці в Мангеймі, де була розміщена армійська база США, і куди вони переїхали, Енніс легко знайшла друзів та включилася до громадської роботи. Попри юний вік дівчина завоювала авторитет та стала волонтером у молодіжному відділенні бази. Вона зуміла проявити себе настільки ефективно, що отримала національну стипендію для навчання в будь-якому американському виші. Енніс Паркер обрала університет Райса, що в рідному Х’юстоні. Так вона повернулася на батьківщину. Закінчила виш у 1978 році зі ступенем бакалавра з антропології, соціології та психології.
Доросле самостійне плавання
Після закінчення вишу Енніс Паркер почала працювати інженером-програмістом у компанії Mosbacher Energy у Х’юстоні. Підприємство займалося нафтою та газовою промисловістю і це подобалося молодій Паркер. Тут вона пропрацювала 20 років. Але, бувши активною та енергійною особистістю, Енніс Паркер не зупинилася тільки на цьому виді діяльності. Вона продовжувала працювати на громадських засадах, була активною учасницею різноманітних організацій, а ще була співвласницею книжкового магазину та навіть працювала у службі збору прибуткового податку.
Крім такої різноманітної діяльності Енніс вирішила спробувати себе в політичній сфері. Почала вона з місця в міській раді. Перша спроба, а за нею й друга були провальними, Паркер не пройшла. Будь-кого такі поразки зламали б, і він відмовився б від боротьби. Та Енніс Паркер не була такою. Програші тільки стимулювали до подальшої боротьби за посаду. Вона з третього разу у 1997 році зуміла пройти виборчі перегони та здобула місце в міській раді Х’юстона. Наступні 6 років життя Енніс Паркер присвятила посиленню розвитку рідного міста. Вона працювала над питаннями ефективного міського планування, розширення та вдосконалення інфраструктури, збільшенням фінансування мистецтва та широко розгорнула кампанію із захисту прав різних громад.
Побачивши її ініціативність та дійсно глибоке занурення в проблему для її вирішення, Енніс Паркер з 2003 року була призначена міським контролером. Ця посада дуже серйозна. Вона вважається другою за значущістю після мера. Енніс оцінила високий кредит довіри, тому відповідально поставилася до цього призначення. В її обов’язки контролера входив фінансовий нагляд за діяльністю міської влади. Вона відіграла важливу роль у прийнятті та формуванні збалансованого бюджету міста цього періоду. Їй також вдалося зміцнити цю посаду та добитися прозорості та керованості фінансами казни міста.
Окрім своїх прямих обов’язків Енніс Паркер додатково також працювала в комітеті нагляду за незалежним розслідуванням злочинів, опікувалася проблемами Х’юстонського зоопарку, міського музею Голокосту та входила до правління кількох громадських організацій. За значні заслуги Енніс Паркер була переобраною на посаду контролера Х’юстона у 2005 і 2007 роках.
На посаді очільниці Х’юстона
Заробивши політичні бали на попередніх посадах, Енніс Паркер вирішила балотуватися на пост мера від Демократичної партії. З самого початку громадської діяльності та загальноміської публічності жінка ніколи не приховувала свою сексуальну орієнтацію. Тож політичні опоненти почали активно використовувати антигейську риторику проти Паркер. На замовлення партії соціологічна компанія Zogby International в тандемі з газетою Houston Chronicle провели спеціальне опитування серед жителів міста, чи не вплине лесбійська приналежність Енніс на їхній вибір. Результати були більш ніж обнадійливі: понад три чверті опитаних відповіли, що сексуальна орієнтація політикині ніяк не вплине на голос виборців. В результаті волевиявлення х’юстонців, 12 грудня 2009 року Енніс Паркер стала очільницею міста, набравши у другому турі більш як 53 відсотки. 2 січня 2010 року політикиня вступила на посаду. Таким чином Енніс Паркер стала одним із перших відкритих ЛГБТ-мерів великого міста, а також другою жінкою-мером Х’юстона.
Перебуваючи на посту очільниці міста, Енніс Паркер працювала над покращенням життя всіх жителів Х’юстона. За її каденції було зроблено чимало позитивних зрушень. Однак найбільше Паркер працювала над підтримкою прав ЛГБТ в суспільстві. Для цього було пророблено значну роботу та навіть створено чимало прецедентів. Одним з найзначніших досягнень на посту було створення ординації рівних прав Х’юстона, що отримала символічну назву HERO — Houston Equal Rights Ordinance. Організація була створена з метою нагляду за дотриманням прав усіх громад Х’юстона. Вона забороняла дискримінацію за 15 ознаками, включаючи сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність. За ініціативи Енніс Паркер у місті впровадили прайди, що з того часу проводяться щорічно та стали частиною культурного життя Х’юстона. Політикиня також сприяла створенню безпечного середовища для представників ЛГБТ-спільноти в міській адміністрації. В результаті своєї відкритості та політичної активності Паркер стала зразком для інших політиків, що належать до ЛГБТ-спільнот, відкрито заявляючи про свою ідентичність.
За свою каденцію на посаді мера Х’юстона Енніс Паркер отримала чимало нагород.Серед найзначніших: у 2010 році журнал Time назвав Паркер однією зі 100 найвпливовіших людей світу. А у 2014 році Фонд мерів міст назвав її найкращим мером США та сьомим мером світу. За свою кар’єру політикиня отримала численні нагороди, зокрема премію Scenic Visionary Award від Scenic Houston, Guardian of the Human Spirit Award від музею Голокосту Х’юстона, Guardian of the Bay Award від Galveston Bay Foundation, видатну випускницю університету Райса за 2011 рік та лауреат премії Local Arts Leadership від асоціації “Американці за мистецтво”.
Життя після політичної діяльності
Після завершення терміну на посаді мера Енніс Паркер не завершила громадську роботу. Вона продовжила активно захищати права ЛГБТ на національному рівні. Паркер очолила організацію Victory Fund, що займається захистом та підтримкою ЛГБТ-кандидатів на виборні посади. Під егідою Енніс організація розрослася, щорічні бюджети збільшилися вдвічі, втілила в життя стипендію “Жінки за перемогу”. Щоправда, у 2024 році вона заявила про припинення своєї участі в діяльності організації. Але Енніс Паркер залишається ключовою фігурою у боротьбі за права ЛГБТ у Х’юстоні та США в цілому. Її приклад довів, що рівність і прогрес можливі навіть у традиційно консервативних регіонах, таких як Техас.
