На шляху до служіння громадським і культурним організаціям Далласа уродженка Х’юстона Аннетт Штраус подолала чимало труднощів і гендерних бар’єрів. Від волонтерки й фотомоделі до політикині – вона була головним гравцем у Північному Техасі протягом усього свого життя. Докладніше про шлях х’юстонки, яка вдало поєднала гострий політичний розум із кмітливістю та досягла неабияких успіхів, читайте далі на houston-yes.com.
Дитинство
Аннетт Штраус (уроджена Ґрінфілд) народилася 26 січня 1924 року в Х’юстоні, будучи єдиною дитиною в сім’ї. Батько Джейкоб, керівник страхової компанії, народився в Ізраїлі, а мама – у техаському місті Бренемі. Дід Аннетт був рабином, тобто духовним лідером єврейської громади. Батько прищепив донечці філантропічне почуття обов’язку, яке вкорінене в іудаїзмі. На власному прикладі він показував дитині, як потрібно щедро жертвувати на благодійні цілі. Вже в 6-річному віці Аннетт показала свою здатність заробляти гроші, зігравши виставу на ґанку, за що отримала певну плату.
Освіта
У х’юстонській середній школі Штраус вивчала ораторське мистецтво і стала першою дівчиною, якій вдалося два роки поспіль виграти чемпіонат штату з ораторського виступу.
Після школи один рік Штраус провчилася в Університеті Райса, після чого перейшла до Техаського університету в Остіні, де отримала ступінь бакалавра гуманітарних наук. У 1944 році вона здобула ступінь магістра соціології та психології з відзнакою в Колумбійському університеті в Нью-Йорку.
Волонтерська робота
Після отримання вищої освіти Штраус певний час працювала фотомоделлю в нью-йоркському агентстві американського актора й засновника модельного агентства Джона Роберта Пауерса. Згодом жінка повернулася до Х’юстона, де влаштувалася соціальним працівником Товариства Червоного Хреста. У вересні 1946 року вона узаконила стосунки з однокурсником Тедом Штраусом. Через рік молода сім’я переїхала до міста Далласа (Техас), де виховувала двох доньок – Ненсі та Джені.
У різні роки Штраус працювала волонтеркою в численних освітніх, мистецьких, медичних і соціальних організаціях Далласа, як-от United Jewish Appeal, Dallas Symphony Orchestra, Crystal Charity Ball тощо. До початку 1970-х років вона керувала майже кожним великим балом у Далласі, зібрала мільйони доларів на мистецтво та отримала численні нагороди за громадські роботи. Через такі великі заслуги її визнали найефективнішою волонтеркою міста.
У Центрі охорони здоров’я Техаського університету вона заснувала кафедру геріатрії – розділу геронтології, що займається вивченням, профілактикою та лікуванням хвороб старечого віку. Вона також працювала віце-президентом в даллаській компанії зі зв’язків із громадськістю Glenn, Bozell & Jacobs.
Якось Штраус їхала за кермом і помітила матір із дітьми, які жили під мостом. Сповнена рішучого бажання допомогти знедоленим, х’юстонка скоординувала необхідну міську підтримку для таких людей та зібрала необхідне фінансування. За її ініціативою в 1986 році в Далласі відкрився перший прихисток для бездомних сімей Family Gateway, який згодом став величезним постачальником помешкання та супутніх послуг для безхатченків на півночі Техасу. У 2000 році заклад отримав нову назву – Annette G. Strauss Family Gateway Center.
Політичне життя
Після багатьох років безкорисливого служіння людям та збору коштів для бідних Штраус вирішила вийти на політичну арену. У 1983 році вона потрапила до Міської ради Далласа, через рік її призначили заступником мера, а в 1987 році х’юстонка обійняла пост меркині, набравши 56% голосів.
Обрання Штраус на цю посаду стало каталізатором вирішення політичних та економічних проблем міста. Вона друга жінка-мер Далласа та перша єврейка-мер цього міста. Загалом Штраус – 55-та меркиня Далласа.
Успіх Штраус на цій посаді ознаменував поворотний момент в історії Далласа в подоланні етнічної дискримінації та гендерних стереотипів. За час дворічного перебування на посаді Штраус встигла прокласти шлях до запровадження одномандатних округів у місті, а крім того, покращила представництво всіх мешканців у громаді. Штраус прославилася здатністю досягати консенсусу між економічними, расовими та політичними верствами. А тому, іудаїзм став лише трампліном до її кар’єри. Хоча вона починала як волонтер для єврейських справ, пізніше віддано допомагала всім людям, незалежно від походження.
Політикиня демонструвала рідкісне поєднання сили, рішучості, витонченості, краси й розуму. Співчутлива поборниця прав і свобод громадян Далласа, вона стала світлом у темні часи міста – період регіонального економічного падіння та расових чвар. Зокрема, під час першого терміну комітет Конгресу провів слухання щодо розстрілу цивільних осіб поліцією, коли було вбито п’ятеро поліцейських. Тоді Федеральне бюро розслідувань оприлюднило тривожні дані про злочинність у Далласі, спричинену расовими сутичками.
Зі співчуттям у серці х’юстонка старанно працювала з різними етнічними групами. У 1989 році діловий журнал Fortune назвав Даллас найкращим містом для ведення бізнесу, помістивши фото меркині на обкладинку.
Місіс Штраус, мабуть, найкраще запам’яталася через свій величезний інтерес до мистецтва, зокрема вона допомогла спорудити Симфонічний центр імені Мортона Г. Меєрсона – концертний зал, розташований у районі мистецтв у центрі Далласа. Це один із найкращих у світі оркестрових залів.
Післяполітична кар’єра
Після чесного й умілого служіння народу в 1991 році Штраус залишила посаду меркині та стала послом з особливих доручень Далласа, а також головою кількох міських рад і рад із розвитку. Деякий час вона була головою Ради директорів Центру політичних досліджень імені Джона Гудвіна Тауера при Південному методистському університеті. Також працювала в радах розвитку Техаського університету в Остіні та Далласького інституту гуманітарних наук і культури.
Штраус була довіреною особою фондів Dallas Methodist Hospitals Foundation, St. Paul Hospital Foundation, Texas Historical Foundation, Timberlawn Foundation та інших.
Смерть і визнання
Померла видатна політикиня в 1998 році, у своєму будинку в Далласі, через 5 місяців після оперування злоякісної пухлини мозку. Поховали меркиню в даллаському Меморіальному парку «Спаркман-Хіллкрест». Своїм сучасникам вона запам’яталася як жінка, віддана сім’ї, вірі та громаді. Аннетт Штраус – волонтерка, філантроп, чиновниця, громадська лідерка і справжня громадянка своєї держави.
У 1996 році х’юстонка отримала гуманітарну нагороду Annette G. Strauss Humanitarian Award, названу на її честь, від притулку для бездомних Family Gateway, який Штраус допомогла заснувати в 1986 році. Серед інших здобутих нагород – почесні докторські ступені Південного методистського, Нортвудського університетів та Університету Північного Техасу.
У 2000 році Техаський університет в Остіні заснував Інститут громадянської участі імені Аннетт Штраус (пізніше його перейменували в Інститут громадянського життя імені Аннетт Штраус). Крім того, Далласька міська рада визнала спадщину політикині, перейменувавши міський район Arts District на Annette Strauss Square.