Один із найгучніших політичних скандалів Техасу трапився в 1971–1972 роках, коли майже 20-тьом чиновникам штату висунули федеральні звинувачення. До цього шахрайства з цінними паперами були залучені найвищі рівні техаського уряду. Назва скандалу походить від х’юстонського багатокультурного району Шарпстаун. Докладніше далі на houston-yes.com.
Суть скандалу
У 1970 році х’юстонський банкір і страховик Френк Шарп, власник Sharpstown State Bank і National Bankers Life Insurance Corporation (NBL), надав у позику 600 000 доларів від свого банку техаським державним чиновникам. Службовці зі свого боку купили акції NBL з ціллю подальшого їх перепродажу з великим прибутком, адже Шарп попередньо штучно завищив вартість своєї компанії.
Через такі махінації постраждала тутешня католицька 4-річна підготовча школа для молодих чоловіків 9–12 класів Strake Jesuit College Preparatory. Заклад втратив 6 000 000 доларів і частину шкільної території. Школа купила перепродані акції за 20–26 доларів за кожну. У цей час Шарп домагався прийняття законодавства, яке мало принести користь NBL, підвищивши цінність компанії для інвесторів – тобто тих чиновників, які би проштовхували сприятливе для нього законодавство.
Схема дозволила б інвесторам отримати прибуток у розмірі приблизно 250 000 доларів, якби на початку 1971 року в справу не втрутилася Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC). Комісія звинуватила колишнього генерального прокурора штату Вагонера Карра, самого Френка Шарпа, колишнього комісара державного страхування Джона Осоріо та деяких інших.
А тому, відповідно до інформації SEC, цю змову задумав сам Шарп, який хотів прийняти нове державне законодавство про страхування банківських депозитів, яке пішло би на користь його фінансовій імперії. Задля підкупу Шарп надав понад 600 000 доларів у вигляді позик від Sharpstown State Bank державним чиновникам. Ці гроші потім використали для купівлі акцій NBL, які пізніше би перепродали з величезним прибутком, адже Шарп штучно завищував вартість акцій його страхової компанії. Чиновники мали отримати прибутки, а Шарп – вигідні йому закони.
Результат
Представники штату заперечували всі звинувачення, стверджуючи, що вони отримали банківські кредити та здійснили купівлю акцій виключно як бізнес-операції, не пов’язані з проходженням банківських векселів Шарпа.
Вже до середини 1971-го всі урядовці штату, які були причетні до махінації, зазнали сильного політичного тиску. Зокрема, звинуватили в хабарництві для просування сприятливих законопроєктів через уряд спікера Палати представників Техасу Ґаса Матшера, представника штату Томаса Шеннона та інших.
Наприкінці 1971 року SEC висунула Ґасу Матшеру звинувачення, а наступного року його судили в техаському місті Абіліні разом із представником Техасу Томасом Шенноном і помічником Матшера Рашом Маꥳнті.
Обвинувальний акт звинуватив трьох чоловіків у змові з метою отримання хабара від Шарпа та окружного прокурора Р. О. (Боба) Сміта з Остіна. Справа повністю ґрунтувалася на непрямих доказах, які породили юридичні нюанси, незрозумілі непрофесіоналам. Однак присяжним знадобилося лише 140 хвилин, аби визнати 15 березня 1972 року групу винною. Усі троє отримали покарання у вигляді 5-ти років умовно. Згодом апеляційний суд виправдав Матшера, після чого його обрали окружним суддею округу Вашингтон.
Щодо самого Шарпа, то його засудили до трьох років умовно і штрафу в розмірі 5000 доларів США через порушення федеральних банківських законів і законів про цінні папери.
Інші причетні посадовці постраждали хіба що репутаційно. Передвибори Демократичної партії та загальні вибори 1972 року призвели до разючих змін у складі законодавчого органу. Всі, хто навіть віддалено був пов’язаний зі скандалом, зазнали поразки від інших кандидатів. Водночас довіра до законодавчого органу певною мірою відновилася, коли законодавці схвалили в листопаді 1972 року поправку, яка дозволила органу засідати як конституційний з’їзд у 1974-му.
Скандал фактично призвів до завершення кар’єри губернатора Престона Сміта й лейтенанта-губернатора Бена Барнса. Сміт посприяв розгляду сприятливого для NBL законодавства, після чого продав свої акції цій компанії й отримав прибуток у розмірі 62 500 доларів.
Остаточний вплив біржового шахрайства на техаську політику став відчутним під час сесії законодавчого органу в 1973 році. Новоприйняте законодавство вимагало від держслужбовців розкривати джерела своїх доходів, а кандидатів на чиновницькі посади – оприлюднювати більше інформації про фінансування своїх кампаній. Крім того, чимало державних документів помістили у вільний доступ для громадян; вимоги щодо відкритих засідань державних установ були розширені тощо.
«Брудна тридцятка»
Секретар Палати представників Техасу Ден Кейн іронічно назвав «Брудною тридцяткою» 30 членів цього законодавчого органу, які об’єдналися проти спікера Ґаса Матшера та інших офіційних осіб штату, звинувачених у скандалі. До цієї коаліції з 30-ти осіб увійшли як демократи, так і республіканці, консерватори й ліберали.