Починаючи боротьбою за незалежність від Мексики й завершуючи двома світовими війнами та конфліктами у В’єтнамі та Афганістані, Техас може похвалитися героями, які хоробро билися перед обличчям небезпеки заради свободи й миру. Про деяких із найбільш мужніх і сміливих техасців, а також їхні подвиги в хронологічному порядку далі на houston-yes.com.
Стівен Ф. Остін
«Батько Техасу» Стівен Ф. Остін очолював 12 жовтня 1835 року техаську армію під час успішної облоги окупованого мексиканцями міста Беар (тепер округ) на початку Техаської революції (Війни за незалежність Техасу). Після цього Остін служив у США комісаром і навіть балотувався як кандидат на президентських виборах у Техасі 1836 року, хоча його випередив Сем Г’юстон. Новий президент призначив Остіна держсекретарем Республіки Техас, цю посаду Остін обіймав аж до смерті. Саме на честь нього названа столиця штату.
Сем Г’юстон
21 квітня 1836 року відбулася 18-хвилинна битва при Сан-Джасінто – вирішальний бій Техаської революції. Техаську армію очолював генерал Сем Г’юстон. Техасці розгромили мексиканські сили, якими командував генерал Антоніо Лопес де Санта-Анна. Сем Г’юстон став першим президентом Республіки Техас, на честь нього назвали місто Х’юстон.
Джордж Л. Кін
18 липня 1918 року Джордж Л. Кін здійснив у французькому місті Суассоні штурм німецької фортеці, де взяв у полон офіцера, який мав із собою карту позицій ворога. Техасець став одним із найбільш нагороджених американських солдатів Першої світової війни, отримав дві «Срібні Зірки», кілька «Пурпурових сердець» і численні медалі за службу від Франції та Італії.
Доріс Міллер
7 грудня 1941 року моряк Доріс Міллер, член екіпажу USS West Virginia, керував американськими зенітними кулеметами та переніс поранених моряків у безпечне місце під час нападу на Перл-Харбор. Міллер став першим афроамериканцем, нагородженим «Військово-морським хрестом» – другою за значимістю військовою нагородою у ВМС США, яка присуджується морякам і морським піхотинцям, які відзначилися надзвичайним героїзмом у бою з озброєними силами противника.
Джеймс Е. Раддер
6 червня 1944 року у французькій історичній області Нормандія командир 2-го батальйону рейнджерів армії США Джеймс Е. Раддер підійнявся із солдатами на 30-метрові скелі під ворожим вогнем. Їхньою метою було знищити батареї німецьких гармат і створити плацдарм для Антигітлерівської коаліції під час висадки британських, американських, канадських та французьких військ у Нормандії задля боротьби з німцями.
Генерал-майор Джеймс Е. Раддер, який пізніше брав участь у Арденнській операції, отримав Хрест «За видатні заслуги», дві «Бронзові Зірки», два «Пурпурові серця» та багато інших нагород.
Маркаріо Ґарсія
27 листопада 1944 року командир Маркаріо Ґарсія та його військовий підрозділ потрапили під мінометний і кулеметний вогонь у німецькому Гюртгенському лісі. У невпинній шквалі нацистської атаки кількох американських солдатів вбили чи поранили. Сам Ґарсія отримав удар у плече, попри що самотужки продовжував запеклу боротьбу. Він перший мексиканський іммігрант у США, який отримав медаль Пошани – найвищу військову нагороду країни, що присвоюється федеральним урядом військовослужбовцям Збройних сил США за проявлену особисту мужність під час ведення бойових дій.
Оді Мерфі
26 січня 1945 року в колишньому французькому муніципалітеті Ольцвір 19-річний другий лейтенант (первинне військове звання офіцерського складу в Збройних силах США) Оді Мерфі командував ротою, яку атакували 6 ворожих танків і піхота. Він наказав своїм солдатам відійти на підготовлені позиції в лісі. Сам же залишився в командному пункті, звідки продовжував давати вказівки артилеристам телефоном. Праворуч від нього американський винищувач танків отримав пряме влучення, внаслідок чого зайнявся. Екіпаж Мерфі відійшов у ліс, а сам він стрибнув на танк, що палав, аби повернути кулемет на війська ворога. Оскільки танк був під загрозою вибуху, то Мерфі ризикнув життям заради відведення ворожих військ.
Ворожі танки, втративши підтримку піхоти, почали відступати. Ще впродовж години німці застосовували кожну доступну зброю, аби вбити другого лейтенанта Мерфі. Проте техасець безстрашно утримував свою позицію та навіть знищив загін, що спробував непомітно підкрастися до його правого флангу. Поранений у ногу Мерфі продовжував самотужки боротися, доки не закінчилися боєприпаси. Після цього пройшов до своєї роти, яку миттєво організував у контратаку, відмовившись навіть від медичної допомоги.
За таку хоробрість Мерфі нагородили медаллю Пошани та підвищили у званні до першого лейтенанта – це звання вище за звання другого лейтенанта, але нижче за капітана. Після служби у війську Мерфі побудував успішну кар’єру актора й продюсера в Голлівуді.
Честер В. Німіц
Адмірал флоту США та головнокомандувач Тихоокеанського флоту Честер В. Німіц командував усіма сухопутними та морськими силами союзників Антигітлерівської коаліції під час Другої світової війни. Після перемоги над Японією 2 вересня 1945 року Німіц підписав від імені США капітуляцію Японії на борту корабля «Міссурі». Після закінчення військових дій його призначили керівником військово-морськими операціями США.
Рауль П. Бенавідез
Старший сержант армії США Рауль П. Бенавідез 2 травня 1968 року врятував життя щонайменше 8-ми солдатів під час рятувальної місії в роки В’єтнамської війни. Бенавідез доставляв поранених до гелікоптерів, захищав секретні документи та вижив у 6-годинному бою, попри численні вогнепальні поранення, осколкові отвори, порізи обох рук, пошкоджену легеню тощо. За неабиякий героїзм боєць отримав Хрест «За видатні заслуги» та медаль Пошани.
Крістофер С. Кайл
Головний старшина ВМС США Крістофер С. Кайл, один із найбільш результативних американських снайперів у історії, у березні 2003 року здійснив в іракському місті Насірії своє перше зі 160 підтверджених вбивств, захищаючи конвой морської піхоти. Кайл служив 4 рази на службі в Іраку та отримав «Срібну Зірку» й декілька «Бронзових Зірок».
Маркус Латтрелл
27 червня 2005 року військовослужбовець ВМС США Маркус Латтрелл дивом вижив у засідці під час операції «Червоні крила», отримавши численні поранення. Це спільна спеціальна операція американських сил, що проводилася проти бойовиків Талібану в червні-липні 2005 року в провінції Кунар під час війни в Афганістані і виявилася невдалою. За героїчні дії під час операції Латтрелл, єдиний, хто вижив, отримав нагороди «Військово-морський хрест» і «Пурпурове серце».
Вільям Г. МакРейвен
1 травня 2011 року американський воєначальник, адмірал ВМС США, командувач Об’єднаним командуванням спеціальних операцій Вільям Г. МакРейвен керував та наглядав у Пакистані за командою SEAL 6 під час операції «Спис Нептуна». Ця доленосна операція призвела до смерті Осами бен Ладена – міжнародного терориста, поборника ісламу, колишнього лідера міжнародної ісламської терористичної організації «Аль-Каїда», що була заснована в Афганістані для боротьби з радянським вторгненням. Загалом Вільям Г. МакРейвен брав участь у війнах в Афганістані, Перській затоці та Іраку.