У 2004–2010 роках Х’юстоном керував Білл Вайт – американський адвокат, бізнесмен, заступник міністра енергетики США в адміністрації Клінтона, гендиректор та член правлінь численних успішних компаній. У 2010 році він отримав більше голосів на посту губернатора Техасу, ніж будь-який кандидат від Демократичної партії в історії штату. Докладніше про шлях політика читайте далі на houston-yes.com.
Освіта й держслужба
Вільям (скорочено Білл) Говард Вайт народився 16 червня 1954 року в техаському місті Сан-Антоніо в сім’ї вчителів. Навчався в Середній школі імені Томаса Джефферсона. Ступінь бакалавра мистецтв у галузі політології отримав у 1976 році в Університеті Райса. У 1979-му здобув також ступінь доктора юридичних наук у Школі права Техаського університету.
Вайт розпочав свій кар’єрний шлях із державної служби, ставши в 1979 році членом Міської ради Х’юстона. У раді він працював до 1982 року, після чого був призначений до Техаської залізничної комісії. З 1990 року Вайт працював у Верховному суді Техасу, а з 1994-го по 1997-й – держсекретарем штату. Після держслужби Вайт перейшов у приватний сектор, працюючи керівником кількох енергетичних компаній.
Міський голова
У 2003 році демократ Вайт балотувався в мери Х’юстона, бажаючи змінити Лі Брауна – першого тутешнього темношкірого міського голову. Маючи досвід у веденні бізнесу, Вайт звернувся до демократів і республіканців, незважаючи на те, що його ім’я було маловідомим, і таки переміг. Він обіймав посаду міського голови з 2004 по 2010 рік.
Під час першого терміну на цій посаді Вайт прийняв у місті важливі матчі, що стали великим стимулом для економіки Х’юстона. Він також очолив будівництво міської системи легкорейкового метро. Разом із дружиною мер зібрав освітній саміт за участю приблизно 400 місцевих громад і громадських лідерів.
Упродовж першого терміну Вайт також надав прихисток у Х’юстоні тисячам жителів Нового Орлеану, які постраждали внаслідок урагану «Катріна». У 2005 році він зініціював програму SafeClear, що сприяє швидкому очищенню доріг і автострад від застряглих транспортних засобів. Така програма дозволяє розвантажити трафік та зробити автостради безпечнішими, утримуючи їх вільними від транспорту, що через якісь причини зупинився посеред дороги.
У 2006-му мер знизив податок на нерухомість, завдяки чому заручився підтримкою місцевих республіканців. Він також вдосконалив систему водопостачання Х’юстона, реформував пенсійний фонд міста, поборов високий рівень злочинності та розпочав місцеву кампанію з утилізації відходів.
Під час другого терміну Вайт покращив освітній рівень випускників середніх шкіл міста, забезпечив дотримання стандартів забруднення повітря, зменшив імовірність повеней у нових районах, прийняв більш гнучку систему робочого часу та створив державно-приватні ініціативи з приватного бізнесу й громадські організації для стимулювання розвитку найбільш занедбаних міських підрозділів. Крім того, міський голова працював над створенням х’юстонського парку Discovery Green, покращив систему енергозбереження, домігся зменшення в місті кількості автомобільних аварій.
Зменшив кількість ДТП х’юстонець завдяки програмі припинення водіння в нетверезому стані, плану посилення правозастосування, освіти та інформування громадськості. У місті тоді встановили дорожні знаки, які попереджали про небезпеку водіння в нетверезому стані. У 2007 році також була створена дорожньо-патрульна служба, завдання якої вирішувати проблеми з дорожнім рухом, повідомляти про збої в роботі світлофорів, виписувати штрафи за паркування, допомагати розчищати дороги внаслідок аварій…
За свій третій термін мер встиг побороти проблему забруднення Х’юстона, зокрема за допомогою скорочення викидів канцерогенного бензолу. У 2008 році Вайт організував програму City Hall Fellows, що залучала 10 перспективних випускників коледжу для допомоги в спеціальних проєктах спільно з директорами відділів через однорічну оплачувану стипендію.
Подальша кар’єра
У 2014 році Білл Вайт опублікував книгу America’s Fiscal Constitution: Its Triumph and Collapse («Американська фіскальна конституція: її тріумф і крах») про зростання кризи державного боргу. Після її випуску політик отримав ще більші національну увагу та авторитет. Зокрема, автор закликав країну до повернення до суворих принципів, які мають регулювати випуск державних боргових зобов’язань.
Крім того, після політичної кар’єри х’юстонець працював старшим радником у Lazard – фірмі з фінансового консультування та управління активами, яка займається інвестиційно-банківськими послугами та іншими фінпослугами. Станом на 2023 рік це найбільший у світі незалежний інвестиційний банк.
Катастрофічна повінь
У 2005 році Білл Вайт відкрив двері Х’юстона для орієнтовно 200 000 постраждалих внаслідок урагану «Катріна». Це найбільш руйнівний ураган в історії США. Він сформувався 23 серпня 2005 року в районі Багамських островів, досяг свого піку 28 серпня і розсіявся 31 серпня. «Катріна» спустошила північне узбережжя Мексиканської затоки. Територія, що постраждала від стихійного лиха, становить приблизно третину території України. Офіційно підтверджено смерть 1185 осіб.
Однак тоді ще ніхто не міг уявити, що мер, який надав прихисток безлічі людей, через 12 років і сам стане жертвою природного лиха – урагану «Гарві». Цей циклон викликав катастрофічні повені в частині Техасу та Луїзіани. «Гарві» виник із тропічної хвилі на схід від Малих Антильських островів, досягнувши статусу тропічного шторму 17 серпня. Шторм не оминув майже ні одного району Х’юстона, змусивши багатих і бідних, жителів передмістя та самісінького центру залишити домівки. Внаслідок повені були затоплені сотні тисяч будинків, понад 30 000 людей втратили свої оселі. Крім того, лихо спричинило понад 100 смертей.
Будинок Вайта та його дружини мав краєвид на одну з відомих міських заток. Розташований над 100-річною заплавою, він був спроєктований так, щоби вода могла протікати під спорудою під час повені. Однак це не допомогло. Подібно до незліченних жителів Х’юстона, заскочених зненацька глибокими водами «Гарві», Вайт розумів, що в нього обмаль часу. Дружина політика – авторка книг для молоді та журналістка Houston Chronicle – у той час працювала не вдома.
Вайт почув булькання води, що тиснула на дошки підлоги, і за кілька хвилин вона почала виливатися зі щілин та електричних розеток, досягнувши аж до щиколоток. Вайт схопив деякі документи, рюкзак із важливими речами й поніс усе, що міг, на верхній поверх. Одягнутий в шорти, вовняні шкарпетки й футболку та взутий у водонепроникні туристичні черевики, ексмер виплив із мінівілли, як і його сусіди.
Хоча Вайт і сам залишився без дому, він доклав чимало зусиль для того, щоби допомогти іншим постраждалим. Кілька днів поспіль політик провів за слухавкою телефону, розмовляючи з родичами потерпілих, а також приймаючи дзвінки від екстрених служб. Одного вечора, коли всі міські притулки виявилися переповненими, представники округу Гарріс звернулися до Вайта та деяких інших політиків із проханням допомогти відкрити прихисток. І, звичайно, колишній мер вкотре врятував місто.