Зараз Еллінгтон Філд є однією з найдавніших авіаційних баз США. Через неї пройшло не одне покоління військових льотчиків. Серед них були відомі авіатори, що відзначені найвищими нагородами. На базі проходили підготовку льотчики для обох світових воєн. У мирний час її використовували як майданчик для тренувань космонавтів. Зараз військова авіабаза Еллінгтон Філд законсервована, а значна частина летовища використовується як цивільний аеропорт. Проте давайте про все за порядком. Далі на houston-yes.com.
Авіація: початок
Почати огляд варто з ранніх років XX століття. 17 грудня 1903 року відбулася ключова подія для всього світу. В цей день брати Орвелл і Вілбур Райти запустили свій відомий “Райт Флаєр”. Це був перший в історії пілотований механізм, що піднявся в повітря. І хоча творіння рук людських пролетіло всього 260 метрів, це був уже початок авіації.
Кілька років пішло на удосконалення. Це був рух наосліп, адже до цього часу ще не було аналогів, з якими можна було б порівняти модель. Змінювали довжину крил та пропелера. Збільшували кількість двигунів та стабілізатори. Кардинально міняли вигляд та конструкцію. Зате через кілька років важкої праці людина могла відчути себе птахом. Літаки ставали звичним явищем.
Але у людей чомусь не може бути так, щоб винаходи їхніх рук слугували тільки на благо. Тому XX століття стало не тільки великим проривом в інноваційних винаходах. Воно також стало часом двох найстрашніших світових воєн. Винахід братів Райтів теж мав послужити цій справі.
Перша світова війна: битва за небо
Суспільство перед початком Першої світової війни вже було наелектризоване. Тому незначний конфлікт спровокував масштабні наслідки. 3 1914 року як Антанта, так і Троїстий Союз розраховували на швидку перемогу. Однак війна затяглася, виснажуючи обидві сторони. США зайняла нейтралітет. Але бомбардування кораблів Сполучених Штатів Німеччиною спровокувала конфлікт між ними. Це був прорахунок Німецьких військових, бо саме втягування у 1917 році США стало переломним моментом для перемоги Антанти.
Виснажені кровопролитними битвами британські та французькі війська потребували потужної допомоги. Вони розраховували, що Америка допоможе військом в окопах. Але США володіла інформацією про втрати. Тож витрачати людський ресурс бездарно не входило в їхні плани. Хтось мудрий з керівництва вирішив надати допомогу авіацією.
На той час США володіла значним авіапарком та натренованими пілотами. Новітня повітряна армія активно залучилася до розвідки поля бою. За допомогою літаків в рази було покращено точність артударів по противнику. Почали також використовувати авіацію для бомбардувань. Союзники, побачивши таку перевагу та доцільність авіації, запросили у Штатів 5 тисяч літаків та 50 тисяч обслужного персоналу. Попри значні запаси авіапарку США, ця цифра була надзвичайно великою. Тому американське військове командування прийняло рішення про розгортання нових навчально-тренувальних баз. На них мали на прискорених курсах навчати потрібну кількість пілотів.
Народження бази Еллінгтон Філд
На таку військову вимогу у США відкрили 32 авіабази для навчання пілотів. Серед них була і база Еллінгтон Філд. Для потреб новоствореного летовища уряд придбав 5,2 км² землі біля Х’юстона. Зупинилися на цій ділянці зокрема і тому, що тут були ідеальні погодні умови для льотної підготовки. Базу збудували швидко, хоча і не без проблем. Назвали її на честь офіцера ВМС США Еріка Еллінгтона. Він був одним із перших пілотів військової авіації, що загинув у авіатрощі.
Війна не чекала. Тому швидкими темпами звели кілька ангарів та пару дерев’яних будівель для потреб штабу. За кілька місяців авіабаза почала приймати перших добровольців для навчання. На кінець 1917 року Еллінгтон Філд прийняв першу ескадрилью. Цікавий факт: біплани Jenny для потреб бази доставляли залізницею розібраними у ящиках.
Еллінгтон Філд мав один з найкращих злітних майданчиків серед усіх новостворених баз. На Еллінгтоні був власний полігон для стрільби та бомбардування. Як навчальну ціль навіть був у розпорядженні пілотів-новачків та інструкторів невеликий півострів у Мексиканській затоці.
Новобранці прагнули потрапити саме на цей тренувальний майданчик, оскільки він вважався фартовим. Протягом перших місяців роботи жоден авіатор не загинув на базі. Потім ця тенденція була порушена. До кінця 1918 року на базі Еллінгтон Філд загинуло 18 пілотів у авіатрощах. Це не затьмарило слави летовища. Воно багато в чому стало піонером. Перша авіабаза, яка мали власну газету, перша повітряна артилерія та полігон для бомбардування. Навіть перша авіаційна швидка допомога в усьому США. До закінчення війни на базі пройшли навчання та були прописаними 5 тисяч пілотів та 250 літаків.
У грудні 1917 року перша ескадрилья пролетіла над Х’юстоном. Це було незабутнє видовище. Люди зібралися на святкування бенефісу Червоного Хреста у Х’юстоні, і тут раптом у небі з’являються десять літаків. Небачене до того видовище було підсилене скиданням святкових листівок на честь того ж Червоного Хреста.
Затишшя перед бурею
Після закінчення Другої світової війни ще деякий час база приймала на навчання авіаторів. Однак до 1920 року потреба у військових пілотах відпала. Базу закрили. Але це була тимчасова передишка. Вже у 1939 році знову божевільні амбіції однієї людини розпалили воєнне вогнище. Масштаби її передбачалися колосальні. США знову зайняла вичікувальну позицію. Але сталося дежавю, і Німеччина втягнула Америку у кроваву бійню.
За мирні міжвоєнні роки Х’юстон змінився. Місто стало центром нафтовидобутку. Тому коли постало питання відновлення авіабази, думки розділилися. Одні вважали, що летовище створить небезпеку для нафтових веж. Інші кардинально протилежно стверджували про необхідність мати надійний захист, і його забезпечить Еллінгтон Філд. Перемогли другі. У 1940 році почалося будівництво значно розширеного летовища. За неповний рік авіабаза отримала оновлений комплекс з 5 контрольних веж, збільшених ангарів, 74 казарм та найсучасніший на той час медичний центр. У 1941 році авіабаза Еллінгтон Філд знову відновила роботу. Завмерла база знову оживилася. На льотному майданчику з’явилися новітні бомбардувальники та новобранці-добровольці.
За новою програмою тут навчання проходили 2800 пілотів на рік. Це 10% від усіх авіаторів США. Перший курс тривав 10 тижнів. За цей час новобранці мали пройти основну підготовку та навчитися керувати двома типами літаків. Успішно склавши іспит, курсанти переходили до тренувань на реальних бомбардувальниках. За 3 роки авіабази успішно пройшли навчання 65 жінок.
Холодна війна, НАСА та цивільний аеродром
Після закінчення війни цього разу летовище не було закрите. Нові вимоги постали перед США. Протистояння з СРСР тільки розгоралося. Основою відсічі в разі можливого нападу мала стати авіація. Тому Еллінгтон Філд мав готувати висококласних фахівців. Протягом кількох десятиліть база не тільки стала домом для багатьох авіаторів, але й моніторила повітряний простір цілого регіону.
У 1960 році місто Х’юстон перебрало у власність летовище. Значна частина обладнання та приміщень перейшло до НАСА. Його почали використовувати для тренувань космонавтів. Згодом частину території почали використовувати для цивільної авіації. Його перейменували в аеропорт Еллінгтона.
У 2015 році летовище отримало ліцензію для комерційних космічних запусків. На сучасному етапі Еллінгтон Філд є багатофункціональним об’єктом із різноманітними військовими та цивільними завданнями.