Битва за Галвестон відбулася 1 січня 1863 року. Вона припала на середину Громадянської війни у США. Битва мала стратегічне значення для всього узбережжя Техасу та Х’юстона зокрема. Саме Х’юстон був ключовим тиловим центром Конфедерації. Далі на houston-yes.com про цю кровопролитну битву.
Громадянська війна та передумови битви
Щоб зрозуміти суть битви, мусимо зробити кілька кроків назад. Отже, Громадянська війна почалася у 1861 році. Держава поділилася на Північ та Південь через розбіжності в поглядах на рабство. Північні штати були виробничими районами та мали більш розвинену промисловість. Ця частина штатів залишалися вірною федеральному уряду США, виступивши за скасування рабства та збереження єдності країни. Південні штати, на противагу своїм опонентам, не хотіли позбуватися рабовласницького ладу. Маючи певність у своїй економічній незалежності (бавовна Півдня була вкрай потрібною всій Європі), ці 11 штатів до того ж вирішили вийти зі складу США. Далі все закрутилося швидкісною каруселлю.
Початком 4-річного протистояння став конфлікт навколо форту Самтер. Це гарнізонне укріплення розміщувалося у Південній Кароліні. Заявивши свої права на нього, конфедерати 12 квітня 1861 року в ультимативній формі запропонували гарнізону здатися та покинути укріплення. Військові, які залишалися вірними федеральному урядові США, відмовилися складати зброю. Тож південці відкрили вогонь. Обстріл тривав 34 години. Ця подія стала символом розколу держави та каталізатором Громадянської війни. В результаті загинули тисячі людей з обох сторін, а результат протистояння призвів до кардинальних змін американського суспільства.
Острівний порт Галвестон
На початок Громадянської війни Галвестон був успішним та важливим комерційним центром Техасу. Його розташування з виходом до Мексиканської затоки дозволяло йому залишатися важливим портом для торгівлі з Європою. Через цей порт проходило три чверті експорту бавовни. Біле золото, як ми зазначали, було у великому попиті. Тому жителі Галвестона мали роботу, а отже і засоби для доволі безбідного існування.
Міська влада турбувалася про добробут Галвестона. Маючи значні доходи від порту, влада старалася зробити проживання у Галвестоні комфортним. У місті були прокладені асфальтовані вулиці, жителі мали у своїх помешканнях газ, а до материкової частини проклали залізничний міст. До того ж Галвестон був на той час найбільшим містом у Техасі. В ньому проживало близько 7200 людей.
Місто процвітало. Тому коли у лютому 1861 року почалися перші хвилювання щодо поділу США та від’єднання Техасу, на міських зборах проголосували переважною більшістю голосів за. Така підтримка Конфедерації була зумовлена плітками про заборону президентом Лінкольном рабства в Техасі. Волевиявлення людей швидко ратифікували, і вже в березні цього ж року Техас вийшов із Союзу. Невдовзі штат приєднався до інших десяти Конфедеративних Штатів Америки.
Загострення конфлікту
Федеративний Союз, очолюваний Авраамом Лінкольном, був змушений реагувати на рішучі заяви Конфедератів. Тож для початку президент восени 1862 року видав наказ заблокувати всі великі порти на узбережжі Техаської затоки. Це був мудрий крок. Таким чином можна було перекрити експорт продукції конфедератів. Також ця дія блокувала доставляння зброї та провіанту. Заблокувавши найбільші порти Півдня, Північ позбавляв конфедератів грошей та відчутно порушував їхню логістику зброї. Галвестон був одним з найбільших портів Півдня, тому його одним з перших вирішили блокувати.
У липні 1861 року USS South Carolina переобладнаний під військовий корабель зайшов до Галвестона. Капітан Джеймс Олден мав наказ заблокувати вихід торгівельних кораблів з порту. Але одним судном провести блокування не вдалося. Торгівля бавовною продовжувалася, як і до цього. Біле золото відправлялося спочатку до Гавани та сусідніх портів, а звідти на вторговані кошти доправляли провізію та поповнювали армію військовими припасами.
Така “блокада” тривала цілий рік. Але статус-кво потрібно було змінювати. Союз вислав ультиматум про здачу міста, або почнеться штурм. На той час конфедератами керував генерал Пол О. Хеберт. Він розумів, що вразі атаки місто не зможе встояти, тому віддав наказ про евакуацію цивільних, худоби та провіанту. Але фортуна не була на стороні Союзу. Капітан Генрі Ігл, командир USS Santee, блефував, коли висував ультиматум. Значна частина осадного війська Півночі хворіла на цингу. Тож блокування тривало як і тривала невизначеність між противниками.
4 жовтня 1862 року велика ескадра з восьми кораблів Союзу увійшла до гавані Галвестона, щоб підтримати Олдена та Ігла. Зайнявши вигідні позиції, місту висунули нову вимогу негайно капітулювати. На такий розвиток подій Конфедерація не розраховувала. Але й здаватися південці не збиралися. Тому вони вимушено відступили на материкову частину і зайняли оборону. Проте під тиском до грудня солдати Союзу зайшли на пристань і зайняли місто.
Виграна битва, але програна війна
Конфедерація зазнала поразки, але миритися з цим не хотіла. Керівництво активно шукало шляхи вирішення. Вони придумали цікавий хід. Союз значно переважав у силі та обладнанні. Але вони точно не чекали на удар у спину в прямому значенні виразу. Спочатку в перший день нового 1863 року на світанку генерал конфедератів Макгрудер наказав солдатам атакувати позиції супротивника на причалі. Але ті були добре захищені й мали достатньо хорошої зброї. Гарматами вони зуміли відкинути конфедератів. Та Макгрудер це зробив тільки як відвертальний маневр.
В цей час переобладнані канонерські човни “Нептун” та “Байу Сіті” тихенько зайшли з тилу до порту. Використовуючи несподіванку, вони вдарили по кораблю Союзу USS Harriet Lane. Відстрілюючись, військові Півночі зуміли потопити непристосований до військових дій “Нептун”. Та екіпаж іншого човна наздогнав корабель противників, який намагався втекти. Конфедерати потрапили на палубу ворожого корабля та змусили їх здатися. Після такого неочікуваного маневру командир Союзу Вільям Реншоу змушений був відступити. Кораблі Півночі похапцем покинули Галвестон.
Оточені вояки, що залишилися на пристані змушені були здатися. В результаті блискавичного плану конфедератам вдалося взяти в полон майже 400 ворожих солдатів. Також вони змогли захопити корабель та один потопити. Ще один сів на мілину. Зі сторони Конфедерації втрати вбитими були 27 та пораненими 117 людей і один героїчно потоплений “Нептун”. Шість кораблів Півночі ганебно втекли з поля бою.
До кінця війни Галвестон залишався під контролем Конфедерації. Але коли Південь остаточно програв війну, то саме в Галвестоні 2 червня 1865 року генерал Едмунд Кірбі на борту USS Fort Jackson підписав капітуляцію.
Роль Х’юстона у битві
Хоча ареною основних подій Битви за Галвестон Х’юстон не був, проте він мав важливе значення.
- Х’юстон став основною штаб-квартирою конфедератів для операції з повернення Галвестона.
- У місті зосереджувалася значна частина війська, зброї та провіанту для майбутньої битви.
- Саме у Х’юстоні були переобладнані два пароплави Bayou City та Neptune під канонерки.
- Залізниця між Х’юстоном і Галвестоном дозволила швидке перекидання військ.