Напередодні «Великої депресії», тобто загальносвітової економічної кризи, яка тривала з 1929-го до кінця 1930-х років, більшість техасців жили на фермах, ранчо або в маленьких містах. Хоча за попереднє десятиліття жителям штату вдалося досягнути успіхів у виробництві нафти, але стабільність економіки забезпечувало насамперед сільське господарство. На півночі вирощували бавовну, на заході розводили тварин, а на півдні активно садили цитрусові.
У 1929 році фондовий ринок обвалився, однак техасці все ще вірили, що від фінансової кризи захистить сільська місцевість штату. Коли національна економіка занепала, стало зрозуміло, що Техас також постраждає. Сільськогосподарська, нафтова й лісопереробна промисловості стали жертвами економічної депресії. Які дії для вирішення проблем були прийняті та як ситуацію покращила Друга світова війна, читайте далі на houston-yes.com.
«Новий курс» Рузвельта
У другій половині 1930-х років сильна посуха спустошила південні техаські рівнини. Особливо постраждав регіон Тexas Panhandle, де вітри розмили висохлу землю, через що життя на фермах і в містах стало майже неможливим. Інколи пилові бурі були настільки інтенсивними, що закривали Сонце на кілька годин.
Задля покращення ситуації адміністрація тодішнього президента США Франкліна Рузвельта створила «Новий курс» – заходи із запровадження централізованого планування і стимулювання економіки США з метою подолання «Великої депресії». Тоді жителі штату почали долучатися до облаштування парків, будівництва автомагістралей і громадських будівель, покращення сільськогосподарських угідь тощо. Робітники будували мости, дамби, дороги; висаджували дерева для уникнення ерозії ґрунту; вдосконалювали методи землеробства. У державних парках вони створили нову інфраструктуру, як-от будиночки на озерах, центри відпочинку тощо.
Життя техасців балансувало між роботою, дозвіллям та богослужінням. Щодо етнічного різноманіття, то тоді населення штату складалося як з білих, так і темношкірих; молодих і літніх; працездатних і хворих; сім’янинів і самотніх.
Техасці сільської місцевості зосереджувалися на покращенні землі та повсякденному житті. Фермери кооперувалися, аби разом сприяти збереженню ґрунту та розробляти нові технології посіву. Повені контролювали за допомогою будівництва дамб.
У деякій сільській частині штату все ще не було електроенергії. Їжу зберігали в ящиках із льодом, що погано підходили для літньої спеки. Воду качали з-під землі або носили з джерел. Одяг прали в чанах, які розігрівали на відкритому вогні. Поки чоловіки працювали на фермі чи в полі, тяжку домашню фізичну роботу вимушені були виконувати жінки.
Аби полегшити життя сільських мешканців, конгресмен Ліндон Джонсон (потім став президентом США) працював над проведенням електрики. Вже наприкінці 1930-х років електроенергія з’явилася у віддалених частинах штату.
Расове питання
«Велика депресія» ще більше розділила Техас за расою та звичаями. Можливості працевлаштування для афроамериканців та емігрантів із Латинської Америки були обмеженими, рівень освіти в школах для них був набагато нижчим, ніж у закладах для білих учнів. У багатьох частинах штату існувала загроза насильницьких нападів. «Велика депресія» як загострила кожну з цих проблем, так і стала поштовхом до змін.
Опозиція расовій нерівності почала зростати. Організовували активістів у єдину силу такі організації, як Національна асоціація сприяння розвитку кольорового населення (NAACP) і Ліга об’єднаних громадян Латинської Америки (LULAC). Вони першими почали боротися проти сегрегації в Техасі, керуючись правовою основою. Крім того, ці організації домагалися покращення доступу до освіти та припинення расового насильства. Хоча бажані зміни відбувалися дуже повільно, робота активістів заклала основу для більших досягнень у роки після Другої світової війни.
Рятівна виставка
У 1936 році Техас відсвяткував 100-річчя від дня, коли штат здобув незалежність від Мексики. Тоді провели чимало заходів із нагоди свята, однак головною подією стала Texas Centennial Exposition – всесвітня виставка, яка проходила з 6 червня по 29 листопада 1936 року в Далласі. Ярмарок відвідало понад 6 мільйонів людей, завдяки чому вдалося зібрати гроші, що допомогли захистити Даллас від кризи. Подія також привернула увагу світової спільноти до штату, рекламуючи його як чудове місце для відпочинку та ведення бізнесу.
Участь у війні
Відновленню американської економіки посприяла участь у Другій світовій війні. Техас зі своєю довгою береговою лінією, нафтовими запасами й великою територією став ідеальним місцем для розміщення промислових і військових об’єктів. Нові виробничі галузі створювали робочі місця, залучаючи до штату іммігрантів та заманюючи сільських жителів у великі міста.
Понад 1,2 мільйона військовослужбовців підготувалися до служби на техаських військових базах і в навчальних таборах. Крім того, у штаті були створені табори для військовополонених та інтернованих.
Техасці становили 7% американських військових, які служили в армії в роки Другої світової війни. Брали участь у військових діях приблизно 750 000 техасців, з яких більше ніж 22 000 були вбиті або померли від поранень. Славу здобули такі техаські воєначальники, як головнокомандувач тихоокеанського флоту США, адмірал Честер Німіц; головнокомандувач сил Антигітлерівської коаліції в Європі, генерал армії, кавалер багатьох нагород, який згодом став президентом США, Дуайт Ейзенхауер. Командувала Жіночим армійським корпусом колишня перша леді Техасу Овета Калп Хоббі. Найбільшу кількість нагород в історії США отримав перший лейтенант, ікона американського кіно на воєнну тематику Оді Мерфі. Здобув славу в роки війни і Семюел Рейберн – політик, багаторічний спікер Палати представників США.
Нові можливості
Війна, яка тривала в Європі, через океан від рідного дому, відкрила для багатьох техасців нові можливості. Фабрики, які виробляли військове знаряддя, потребували робочої сили, у той час як чимало чоловіків воювали за кордоном. Цю прогалину заповнювали жінки та працівники меншин, які нарешті отримали раніше недоступні висококваліфіковані та високооплачувані роботи.
Заради справедливості варто додати, що афроамериканці та жінки також брали участь у боях. Наприклад, служили аж 12 000 жінок. Темношкірі техасці служили зазвичай в окремих підрозділах, які очолювали білі офіцери. Щодо латиноамериканців, то їх дискримінація хоч і була слабшою, але все ж існувала.
Після завершення війни жінки відмовилися залишати роботу, а чорношкірі та латиноамериканські солдати повернулися з фронту, рішуче налаштовані покінчити з дискримінацією. Оскільки вони служили на рівні з білими солдатами, то, відповідно, бажали отримати доступ до всього, що могла запропонувати їхня країна.
Загалом, «Велика депресія» і Друга світова війна стали для техасців часом великих змін. Від початку кризи в 1929 році й до 1945-го населення штату зросло на 33%, а виробництво збільшилося в 4 рази. Раніше сільський і аграрний Техас став урбанізованим штатом із потужною диверсифікованою економікою.