Суднобудівна компанія Brown Shipbuilding у Х’юстоні пройшла шлях від швидкого успіху до виплат значних судових компенсацій працівникам. Вона стала також символом продуктивності у Другій світовій війні. Багато кораблів, що були випущені зі слипів корабельні, стали взірцевими бойовими човнами. Далі розглянемо цей неймовірний шлях становлення та поступового занепаду історичної верфі. Далі на houston-yes.com.
Швидкий тріумф
США на початку Другої світової війни зайняла вичікувальну позицію. Однак готуватися до можливої участі почала заздалегідь. Це стосувалося і військових кораблів. Brown Shipbuilding у Х’юстоні був заснований як резервна ремонтна корабельня. Її заснували брати Джордж Браун та Герман Браун. Вони обидва не мали до судноплавства чи будування кораблів жодного відношення. Але саме вони виграли тендер на зведення судноремонтної верфі. Для потреб новоствореної компанії брати отримали грантових 9 мільйонів доларів. У 1941 році почалося будівництво Brown Shipbuilding. І в цей час США після нападу Японії на Перл-Харбор вступає повноправним учасником у Другу світову війну.
Для початку брати Брауни почали шукати місце для великої компанії. Хоча вони не зналися на корабельних тонкощах, проте були хорошими підприємцями. Їхня ділова хватка та здоровий глузд підказали для цієї мети обрати Х’юстон. Місто для корабельні підходило якнайкраще. Воно мало вже хороший порт та досить глибоку протоку для такого типу кораблів. Х’юстон мав вихід до Мексиканської затоки, а звідти — до будь-якої точки світу. Разом з тим місто було віддалене від безпосередньої близькості до затоки. Це дозволяло уникнути форс-мажорних ситуацій від природних катаклізмів.
Ще одним чинником, чому Х’юстон підходив для корабельні, була наявність великої кількості вільних працівників. Це означало велику кількість дешевої робочої сили. Зваживши ці чинники, брати зупинилися саме на Х’юстоні. Остаточно місце обрали на перетині каналу Х’юстона і затоки Ґрінс-Байу в районі Гаррісбурга. І справа закипіла. У 1942 році Brown Shipbuilding була офіційно створена та готова приймати кораблі для ремонту.
Однак ситуація змінилася. США вже перебувала безпосередньо у війні, тому потребувала багато нових кораблів. ВМС зробили замовлення у корабельні Браунів на виготовлення 4 кораблів. Це мали бути переслідувачі підводних човнів. Очевидно, інші верфі не справлялися із замовленнями. Тому непристосованій і без досвіду компанії доручили таку серйозну справу як будівництво військових човнів. Але коли є бажання і фінанси, то чому ж не спробувати. Brown Shipbuilding спробували. І в них вийшло все найкращим чином. Компанія змогла не тільки створити велике замовлення з 4 кораблів, а й зекономити фінанси та час без втрати якості виготовленої продукції. Замовник ВМС США були у захваті від співпраці. Тому без роздумів замовили наступну партію таких же човнів.
Вдала перекваліфікація
Після неочікуваного успіху компанія ще з більшим ентузіазмом взялася до справи. І цього разу все було на найвищому рівні. Далі Brown Shipbuilding отримали велике замовлення на виготовлення десантних кораблів. Після вдалої здачі в експлуатацію новоствореної продукції ВМС поставив замовлення на конвеєр. Цього разу на корабельні мали виготовляти ескортні есмінці. Саме в них була найбільша потреба в час війни для торгівельних та військових суден. Вартість одного есмінця складала 3,3 мільйона доларів.
З травня 1943 року по серпень 1944 року Brown Shipbuilding у Х’юстоні випустили 61 судно цього типу. Тобто в тиждень на воду компанія спускала по одному човну. Навдивовижу працьовитості робітникам корабельні. Їх тут працювало понад 25 тисяч. До 1946 року тут збудували 254 десантні кораблі. Загалом до завершення війни на верфі спустили на воду понад 350 військових великих човнів. Для потреб на будівництво такої флотилії уряд США потратив понад 500 мільйонів доларів. Слава про корабельню ширилася. За успішну роботу корабельню відзначив грамотою тодішній президент США.
Доля корабельні після війни
Brown Shipbuilding спеціалізувався на виготовленні суто військових кораблів. Тому після завершення Другої світової війни потреба у корабельні відпала. Замовлення припинилися. Підприємливі власники не стали очікувати поки компанія збанкрутує, а обладнання заіржавіє. Вони одразу виставили корабельню на продаж. Покупець знайшовся досить швидко. Ним стала компанія Todd Houston Shipbuilding Company.
Попри рекламу та минулу славу корабельня вже такого успіху не мала. З 1946 року компанія перекваліфікувалася на ремонт вантажних барж різного типу. Цим вона займалася до 1985 року. Далі вона офіційно припинила своє існування. Компанія мала ще одне велике замовлення, але воно стосувалося не морських човнів, а космічних. У 1961 Todd Houston Shipbuilding Company подали заявку на тендер будівництва Центру пілотованих космічних кораблів у Х’юстоні. Напрочуд, їм вдалося його виграти. Сума контракту була чимала – 200 мільйонів доларів. Цей проєкт вони успішно виконали.
Згодом справи у Todd Houston Shipbuilding Company пішли кепсько. Щоб не стати остаточно банкрутом, власники компанії виставили її на продажу. Попри всі негаразди, корабельня продовжила своє існування. Права на неї викупили попередні власники. Тільки за цей час вони змінили назву. Тепер компанія називалася Brown & Root.
Нові власники не стали придумувати велосипед, а продовжили ремонтувати баржі. Згодом вони почали також обслуговувати великі кораблі. Та справи йшли не зовсім так, як планувалося. Тому у 2004 році компанія виставила повторно на продаж корабельню. Цього разу покупця не знайшлося. Тому територію розділили на частини та продали різним компаніям.
Скандал та судові перипетії
У 90-х роках минулого століття розгорівся скандал навколо компанії. Багато працівників навіть подавали до суду на Brown Shipbuilding. Річ у тім, що для будівництва кораблів компанія використовувала азбест. У той час використання азбесту на корабельнях було звичним явищем. Він мав прекрасні ізоляційні якості. Особливо часто його використовували у котельнях та для ізоляції зовнішньої обшивки кораблів. Наприкінці XX століття з’ясувалося, що цей матеріал є надзвичайно шкідливим для здоров’я тих, хто довго з ним контактує.
Оскільки належного захисту ніхто з керівництва компанії Brown Shipbuilding працівникам не надавав та навіть не розказував про ризики, кілька людей померли від раку, спровокованого саме через працю на корабельні. Це було доведено у суді. Багато працівників, навіть здорових, почали подавати схожі судові позови. Тож суд зобов’язав компанію Brown Shipbuilding виплатити компенсацію колишнім працівникам. Тож Brown Shipbuilding не залишалося нічого іншого, як виконати розпорядження суду.
Невмируща слава
Підсумовуючи, варто сказати, що компанія Brown Shipbuilding зробила значний вплив для розвитку військово-морських сил США. Кораблі, вготовлені на верфі, довгий час виконували свої місії у різних куточках світу. І хоча компанія припинила своє існування, вона вписала своє ім’я в історію ВМС США. Вшановуючи колишні здобутки компанії, у Х’юстоні на місці корабельні звели Brown Shipbuilding Industrial Park. Він є важливою частиною історії Х’юстона, відображаючи перетворення від військового виробництва до сучасного промислового центру.